Україна, Білорусь, Росія (в кожній з цих країн у промисловості зайнято понад 1/5 економічно активного населення)— великі промислові країни світу. Але більшість їхніх промислових підприємств усе ще послуговуються застарілими технологіями і мають організаційні проблеми з роботою на зовнішніх ринках. На інших континентах — в нових індустріальних країнах Далекого Сходу та Латинської Америки — частка промисловості поки що скромніша, але продукція її провідних галузей, куди залучено капітал і передові технології світових ТНК, активно вийшла на світові ринки (електроніка — з Республіки Кореї, Сінгапуру та Мексики, метал — з Бразилії тощо).

У багатьох країнах, що розвиваються, теж розпочалися процеси індустріалізації. Помітну роль як промислові держави почали відігравати Індія, Пакистан, Індонезія, Таїланд, Малайзія, Ірак, Єгипет та ін., але майже в половині країн світу промисловість усе ще вкрай слабка або відсутня зовсім.

Роль обслуговуючих галузей значно зросла у світовому господарстві, особливо в господарстві країн розвинутої економіки (США — 75% зайнятих, Великобританія — 73%, Франція — 68% і т.ін.). При цьому традиційні галузі цієї сфери — транспорт, торгівля, побутове обслуговування — вже склалися і зайнятість у них має сталі пропорції. Скажімо, майже у всіх країнах на транспорті зайнято 5-6%, а в торгівлі — 17-20% усіх працюючих. Наприкінці XX ст. різко прогресували такі види обслуговуючої діяльності: індустрія інформації, індустрія туризму і діяльність у фінансовій справі (робота банків різних типів, інвестиційних фондів, страхових фірм, фондових бірж, фірм з операцій з нерухомістю тощо). Фінансово-банківська діяльність стала самодостатньою галуззю господарства, від ефективної роботи якої залежить стан руху капіталу (інвестиційний процес), передачі наукових знань і технологій (інноваційний процес), діяльність зовнішньої торгівлі. Поки що вона зосереджена переважно в країнах розвинутої економіки, але поступово набирає сили і в тих країнах перехідної економіки, які активніше перебудовують структуру свого господарства (див. табл. 7).

Функціонально-галузева структура господарства країни чи світового господарства залежить від Сучасного стану суспільного поділу праці в усіх його формах, в тому числі стану міжнародного поділу праці. На сьогодні, аналізуючи стан господарства не тільки економічно розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, вже недостатньо обмежуватися розглядом тільки галузей. Практично скрізь іде процес формування міжгалузевих систем, а в межах країн — і міжгалузевих комплексів. Цей процес зумовлений розвитком технологічних зв'язків, інвестиційної діяльності та вимогами сучасного менеджменту і маркетингу.

Наприкінці XX ст. сформувалися світові міжгалузеві системи: енергетики, виробництва матеріалів, машинобудування, агробізнесу (агровиробнича сфера), транспорту.