В економічно розвинутих країнах, крім перелічених міжгалузевих систем із всесвітнім охопленням діяльності, сформувалися такі ж міжгалузеві системи, які охоплюють національні ринки і набувають рис комплексів. Це — комплекси: воєнно-промислові (особливо США, ФРН, Франції, Росії, Китаю); наукових досліджень і конструкторських робіт або науково-виробничі (найрозвинутіші в США, Японії, ФРН, Великобританії, Франції, а також у Росії, Україні, Китаї); атомно-енергетичні (в усіх економічно розвинутих і найбільших постсоціалістичних країнах); аерокосмічні (особливо в США, Росії, Японії, Франції, Китаї, формується такий комплекс і в Україні); індустріально-екологічні та ін.

Формуються інші міжгалузеві утворення, наприклад міжнародна індустрія туризму, міжнародна індустрія інформації тощо.

Запитання і завдання

1. Які середні характеристики галузевої структури господарства світу?

2. Чому немає сенсу говорити про пропорції галузевої структури господарства світу в цілому?

3. У країнах «Великої сімки» скорочується зайнятість у промисловості. Чи означає це, що вони втрачають позиції як індустріальні держави?

4. Саме аграрні країни часом не можуть забезпечити себе продовольством. Відшукайте причини.

5. У країнах розвинутої економіки в банках та інших фінансових установах працює більше людей, ніж у сільському господарстві. Чому?

6. Які міжгалузеві системи нині формуються?

7. Які міжгалузеві системи господарства властиві тільки економічно розвинутим країнам?

§ 20. Територіально-господарська структура світового господарства

Розглядаючи політичну й економічну карти світу, можна помітити істотну особливість у розміщенні країн, що мають показники економічного розвитку вищі від пересічних по світу, — вони утворюють кілька територіально близько розташованих груп. І це не просто географічний факт, а одна з важливих закономірностей географії сучасного світового господарства.

Формується певна багаторівнева структура світового господарства (мал. 27). Центральну його частину («центр») становлять країни розвинутої економіки Північної Америки, Західної Європи і Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу та стан світових ринків. Між майже 25 країнами «центру» досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних та фінансових відносин. Основна спрямованість їх розвитку — перехід до постіндустріального суспільства.