близько 4 тис. доларів ВВП на рік. З них 8% ВВП дає сільське господарство, 37% — промисловість, понад 50% — обслуговуючі галузі. Але ці загальні дані мало що говорять про структуру господарства світу, оскільки господарство країн і регіонів світу різко диференційоване (табл. 7), що є проявом різностадійності їх розвитку. В країнах розвинутої економіки, більшість з яких дійшли постіндустріальної стадії розвитку, відчувається вплив динамічних процесів науково-технічної та інформаційно-технологічної революції. Водночас у найменш розвинутих країнах ще чекають свого вирішення проблеми (які часто розростаються до глобальних), породжені спадщиною колоніальної залежності, неосвоєністю економічних ресурсів, тягарем демографічної ситуації тощо. В країнах же перехідної економіки (країнах нової індустріалізації, в постсоціалістичних країнах) пропорції галузевої структури пов'язані з динамікою змін, що завершують індустріальну епоху в їх господарстві.

У сільському господарстві (разом з лісовим господарством та рибальством) в країнах розвинутої економіки залишилася мінімально необхідна кількість працюючих (у США — 2,4%, в ФРН — 2,6% і т.д.), але при цьому слід мати на увазі, що в агропромислових комплексах цих країн на кожного фермера припадає ще 4-5 чол., які працюють у промисловості та обслуговуванні. Це дало можливість досягти високих показників продуктивності праці і землі, забезпечити сільськогосподарською продукцією не тільки внутрішній ринок цих країн, а й давати продукцію на експорт. Із цих країн на світовий ринок надходить значна кількість зерна, м'ясної і молочної продукції, кондитерських виробів, вин та інших алкогольних напоїв і навіть квітів.

Водночас країни, що розвиваються з різким переважанням аграрного населення, можна образно назвати «світовим селом». Але це село, часом з примітивним рівнем рільництва або з кочовим скотарством, недостатньо забезпечує місцеве населення продовольством, але водночас зорієнтоване на вирощування експортної продукції тропічних культур, якої потребує світовий ринок: кави, какао, чаю, бананів та інших тропічних фруктів, цукру, арахісу та пальмової олії тощо.

Країни перехідної економіки зберігають позиції важливих продуцентів сільськогосподарської продукції. Це і країни Латинської Америки з вже усталеною експортною спеціалізацією (м'ясо, зерно, цукор, кава, банани, бавовна тощо), і країни Центральної Європи, в тому числі й Україна, які перебудовують свої АПК.

В індустріальних галузях (гірнича та обробна промисловість, будівництво) кількість зайнятих у країнах розвинутої економіки неухильно скорочувалась наприкінці XX ст. Наприклад, в обробній промисловості США і Канади залишилось 15% зайнятих, у Франції і Великобританії — менш як 18%, Японії — 20% . Але при цьому розширилось виробництво в галузях так званих високих технологій, активізувалось поєднання виробничої й