півдня Великобританії до північної Італії; в Японії — зона мегалополісу Токайдо; в Росії — регіони Москви, Санкт-Петербурга; в Україні — Київ та Придніпров'я. Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси — цілеспрямовано сформовані зони науково-виробничої діяльності, в яких поєднуються взаємодіючі науково-дослідні інститути, вузи та наукоємні промислові підприємства. Вони вже створюються в Японії, США, Франції та інших країнах;

посилюється територіальна концентрація виробничої діяльності і населення. Процеси урбанізації, з одного боку, сприяють консолідації ринків збуту, створенню перспективних маркетингових систем, використанню спільної інфраструктури, з другого — загострюють екологічні і соціальні проблеми. Звичайно, на розміщення господарства впливають й інші чинники: орієнтація на використання висококваліфікованої робочої сили в економічно розвинутих країнах або на дешеву робочу силу в країнах, що розвиваються; можливості використання вигідного географічного положення або транспортної доступності; орієнтація на потенційні ринки збуту продукції. До того ж доводиться враховувати і екологічний чинник — законодавством багатьох країн передбачаються жорсткі санкції за забруднення навколишнього середовища.

З наростанням інформаційно-технологічної революції наукові знання і створені на їх основі нові техніка і технології стали основною рушійною силою економіки, а основним стратегічним ресурсом суспільства — володіння інформацією в усіх видах діяльності: науці, технології, фінансах, суспільно-політичному житті тощо. Водночас завдяки успіхам у розвитку інформаційних технологій — створенню комп'ютерів з дедалі більшими обсягами пам'яті, швидкодії та програмним забезпеченням до них, розвитку глобальної мережі систем електронних комунікацій, яка базується на використанні інформаційних супутників та трансконтинентальних ліній волоконно-оптичних кабелів зв'язку, — формується інформаційна спільність планети. Тож Інтернет нині не розкіш — а засіб спілкування.

Для все більшої кількості працюючих створення і поширення інформації різних видів стає професійною справою — «третинна сфера» господарства приростає за рахунок впровадження інформаційно-технологічної діяльності. В США, Японії, Франції, Великобританії, ФРН такою діяльністю зайнято безпосередньо вже понад або близько 1/5 економічно активного населення, що співмірно з кількістю зайнятих в їх обробній промисловості. Застосовуючи інформаційні технології, суспільство має можливість використовувати економічний ресурс, який не тільки відновлюється, а й самовідтворюється.

Вищезазначене впливає і на розміщення господарства. З одного боку, підсилюється тенденція глобалізації. Діяльність складних господарських систем світового господарства опирається на