країни Євразії, інтеграція яких у світове господарство тільки розпочалася.

Опорним каркасом цієї системи є кілька осередків (ядер) світового господарства, а в кожному з них найбільші міста — економічні центри — світові міста (див. мал. 27).

Наймогутніше ядро світового господарства склалося в Північній Америці. Його основу становить економіка США, з нею тісно пов'язані економіки Канади і Мексики, які разом утворюють асоціацію НАФТА. На частку цієї трійки при 7% населення світу припадає 22-23% національного продукту та виробництва промислової продукції, 12-13% сільськогосподарської продукції світового господарства. Найважливіші особливості цих північноамериканських країн такі: 1) багатий ринок збуту; 2) могутність банків, трестів, концернів США, що контролюють не тільки національне багатство своєї країни, а й перетворюються на транснаціональні корпорації; 3) високий технічний рівень промисловості США і Канади; 4) високий науковий потенціал США і Канади; 5) потужний військово-промисловий комплекс США.

Не менш потужне ядро світового господарства сформувалося в Європі, країни якої мають не просто спільну географічну приналежність, а й глибокі історичні та геополітичні зв'язки. Унаслідок спільності низки внутрішньо- і зовнішньополітичних інтересів європейського капіталу, незважаючи на суперництво і взаємну боротьбу його національних угруповань, у Західній Європі відбувся глибокий процес економічної інтеграції. Тут сформувалося Європейське економічне товариство (ЄЕТ), яке згодом трансформувалося в Європейський Союз (ЄС). До нього з 1996 р. входять 15 країн з населенням 370 млн чоловік: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Ірландія, Данія, Іспанія, Португалія, Греція, Австрія, Фінляндія, Швеція. Прийнято принципове рішення про долу-чення до ЄС ще 10 країн переважно Центральної Європи. Це значне економічне угруповання, ринок якого за своїми можливостями попиту можна порівняти з ринком США. Частка ЄС становить близько 1/5 виробництва національного продукту, промислової та сільськогосподарської продукції світу, понад 2/5 золотовалютних його ресурсів. Успіхи консолідації західноєвропейського центру особливо помітні в галузі зовнішньої торгівлі — на країни ЄС припадає понад 2/5 зовнішньоторговельного обороту світу. ЄС став тим інтеграційним ядром, навколо якого йдуть процеси економічної і політичної інтеграції всієї Європи.

У політичному плані майже всі країни Європи входять до Ради Європи (РЄ), яка є дорадчим органом, що координує зовнішньополітичну діяльність країн. На чолі РЄ стоїть Парламентська асамблея РЄ, що знаходиться в м. Страсбурзі (Франція). Країни Центральної Європи (в тому числі й Україна) також тяжіють до економічної інтеграції в загальноєвропейські структури.