господарства поселень. У розвинутих країнах зайнятість у промисловості становить 25-40%, а кількість зайнятих у сільському господарстві постійно зменшується. Водночас до 50% і більше зростає кількість зайнятих в обслуговуванні, де представлені не тільки такі традиційні види діяльності, як торгівля, освіта, охорона здоров'я та відпочинок, а й фінансово-банківська, інформаційна та інші види діяльності. В країнах, що розвиваються, близько половини населення зайнято в аграрному секторі економіки. Частка зайнятих у промисловості тут не перевищує 15%. Значний відсоток становлять зайняті в обслуговуючій сфері, переважно в торгівлі та сфері побутових послуг. У постсоціалістичних країнах основна частина населення зайнята в матеріальному виробництві (майже 40% — у промисловості й 20% — у сільському господарстві). На галузі обслуговування припадає близько 30%, причому 2/3 з них зайняті в освіті, охороні здоров'я, культурі. Таким чином, простежується закономірний зв'язок між структурою зайнятості, структурою виробництва та типом країни (мал. 17). За динамікою галузевої структури зайнятості можна простежити зміни у галузевій структурі господарства окремої країни.

У постіндустріальних та високоіндустріальних країнах значного розвитку набули галузі обслуговування в поєднанні з високотех-нологічною промисловістю. Чим вищий рівень господарського розвитку країни, тим більша частка населення зайнята у сфері