ведінку (ментальність). Ці відмінності називають традиційною (або етнічною) культурою. Вона складається протягом історичного часу в процесі пристосування певної людської спільноти до умов навколишнього природного середовища. Людські потреби в їжі, безпеці, теплі спонукають до пошуків засобів існування в природі, стимулюють створення знарядь праці, зброї, транспортних засобів, будівництва житла, його облаштування і т.д. Так формується цілий комплекс елементів матеріальної культури, а осягнення навколишнього світу, відтворюючись у ритуалах і пов'язаних з ними піснях, танцях, оповідях, малюнках тощо, формує духовну культуру певного етносу. Вірування, релігія закріплює процес формування морально-етичних норм, цінностей, стереотипів поведінки, ментальності. Основою єдності етносу є система етнокультурної інформації між поколіннями, яка зафіксована в мові.

Скільки мов, стільки й народів. Як правило, кожен народ говорить на одній — рідній мові. Мова корінного (найчислен-нішого в державі) народу набуває статусу державної. Двомовність переважно поширена в багатонаціональних країнах, де одна з мов є державною, а друга — рідною етнічною мовою, наприклад у колишніх колоніях, де статус державної мови здебільшого отримує мова колишньої метрополії. Вже за сучасної історії людства відомі факти створення мови внаслідок міжетнічних постійних контактів. Так, на основі англійської, французької, іспанської та мов місцевого населення сформувалась креольська мова, поширена серед населення Південної Америки, «піджин-інгліш» (суміш англійської і китайської) поширений у містах Тихоокеанського узбережжя Азії.

У світі налічується близько 3 тис. мов, а з діалектами ця цифра збільшиться вдвічі. Але найпоширенішими мовами, на яких розмовляє більша частина людства, є всього півтора десятка. Це китайська, англійська, хінді та урду, іспанська, російська, бенгальська, індонезійська, арабська, португальська, японська, німецька, французька та деякі інші. За спорідненістю лінгвістичних ознак та походженням мови об'єднують у мовні групи, а народи світу класифікують за спільністю мови та спорідненістю культури, поділяючи на культурно-мовні сім'ї.

Найпоширенішою культурно-мовною сім'єю є індоєвропейська. Ареал розселення народів індоєвропейської мовної сім'ї простягся від узбережжя Атлантичного океану до узбережжя Індійського. Мовами індоєвропейської сім'ї спілкуються 150 народів, які живуть на всіх материках і становлять більшість в Європі, Північній Америці, Австралії. В Європі 9/10 населення належить до трьох великих мовних груп: германської (німці, австрійці, шведи, англійці), романської (італійці, французи, іспанці, румуни), слов'янської (росіяни, українці, серби, болгари, поляки). В Євразії поширені народи уральської (фіни, естонці, угорці) та алтайської (казахи, узбеки, туркмени, азер