Філіппінах. Протестантизм є панівним в англо-американських країнах та в Австралії. Православ'я дотримуються греки, народи півдня Центральної Європи, країн СНД (росіяни, українці, грузини тощо) та Ефіопії.

Послідовники ісламу становлять близько 20% населення Землі. Іслам поширений переважно в країнах Центральної та Південно-Західної Азії, Африки, в Індонезії.

Буддизм та синтоїзм сповідують 11% людства. Трохи менше прихильників індуїзму, конфуціанства і даосизму — 7,5%. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї.

Серед релігій, які є етнічною ознакою певного народу, найбільш поширені іудаїзм (євреї), синтоїзм (японці), сікхізм (сікхи в Індії), джайнізм (маратхи на півночі Індії) та ін.

Релігія є не етнічною ознакою, а невід'ємною складовою культури кожного народу. Культура — властивість людського суспільства, яка проявляється в усій своїй етнічній багатобарвності. Кожна культура самобутня, має власну історію і завжди національна, яких би зовнішніх впливів не зазнавала.

Рушійною силою розвитку культури протягом усієї історії людства були інновації, що стосувались саме розвитку продуктивних сил, тобто удосконалення засобів праці, знарядь, техніки і технологій, які забезпечують людську життєдіяльність. У розвитку культури виділяють три етапи: дикості, коли в основі життєзабезпечення було привласнююче господарювання (мисливство, рибальство, збиральництво) з його повною залежністю від природи; варварства, для якого характерним був перехід до створення матеріальних благ (відтворювальне господарювання — землеробство, скотарство); цивілізації, яку пов'язують з початком писемності і оформленням державності, що дало поштовх розвиткові міст, металургії, науці, торгівлі, закріпило поділ праці і соціальне розшарування населення.

За всю історію людства вчені нараховують не більш як два десятки цивілізацій — унікальних і неповторних культур, сформованих етносами на певній території за певних умов суспільного розвитку. Практично всі давні цивілізації виникли в долинах великих річок у межах вогнищ культивації рослин і розвитку землеробства: міста Шумеру, Месопотамія, Стародавній Єгипет (IV тис. до н.е.), Хараппська цивілізація долини р. Інд (III тис. до н.е.), Шанське царство (II тйс. до н.е.) та давньокитайські держави в долинах річок Хуанхе та Янцзи, Давньоіндійська цивілізація долини р. Ганг (І тис. до н.е.), Ассирія, Вавилон (II—І тис. до н.е.), Східносередземноморські держави — Палестина, Фінікія, Сирія (III—І тис. до н.е.), Грецька (Крито-Мінойська, Мікенська III—II тис. до н.е.) цивілізація, Андська, Мексиканська, Месоаме-риканська цивілізації (II—І тис. до н.е.), Стародавній Рим (І тис. до н.е.). Кожна з цих цивілізацій у процесі свого розвитку створила