міст, сучасні ж постіндустріальні тенденції позначились уповільненням темпів і навіть деяким відпливом населення з міст у приміську зону, де кращі екологічна ситуація та умови життя. Цей процес дістав назву субурбанізації. До найбільш урбанізованих країн, де міське населення становить понад 4/5 жителів, належать Великобританія, ФРН, Японія, Росія, США, Франція, Туреччина, Ізраїль (мал. 13).

Міста, концентруючи населення, виробництво, управління, культурні та наукові здобутки, стають осередками світогоспо-дарських зв'язків. їх функції різноманітні. Розрізняють міста, що мають промислові, транспортні, торговельні, розподільчі та позаекономічні (адміністративні, наукові, культурні тощо) функції. Найчастіше трапляються міста, в яких поєднуються промислові, торговельні, транспортні та адміністративні функції. Є також вузькоспеціалізовані центри: промислові (Детройт), транспортні (Суец), політико-адміністративні (Бонн, Канберра), наукові та вузівські (Кембридж, Гейдельберг), курортні (Ніцца, Брайтон), релігійні (Мекка, Лурд), а також військові бази (Гібралтар).

Сучасні міста, особливо великі, зростають переважно за рахунок нарощування невиробничих функцій, оскільки більшість робочих місць створюється саме в цих галузях діяльності, а міграційні потоки з сільської місцевості зумовлюють особливості складу міського населення з характерним переважанням осіб працездатного віку. Місцеві уродженці, наприклад, в Лондоні, Парижі чи Калькутті, становлять менш як половину населення міста.

Більшість великих міст мають досить строкату етнічну та релігійну структуру, що зумовлює особливості розселення вже в межах самого великого міста (наприклад, у Нью-Йорку відомі китайські квартали, район Брайтона, заселений вихідцями з колишнього Радянського Союзу протягом другої половини XX ст., район Гарлему, де переважно проживають чорношкірі американці тощо) та створює іноді додаткові соціокультурні проблеми, пов'язані з міжетнічним спілкуванням та релігійною терпимістю.

Функції міста формуються історично і пов'язані як зі збільшенням кількості населення, так і з його територіальним розростанням за рахунок приміських територій. У результаті формуються такі сучасні групові форми міського розселення, як агломерації, що є системою поселень, які розміщені на певній території і об'єднані між собою постійними трудовими, культурно-побутовими, виробничими, організаційно-господарськими, адміністративно-управлінськими та іншими зв'язками. Вони формуються навколо одного чи кількох центрів. Найбільшими агломераціями є Токіо (мал. 14), Мехіко, Мумбай (Бомбей), Сан-Паулу, Нью-Йорк. У світі на початку XXI ст. налічувалося 19 найбільших міських агломерацій з кількістю населення понад