Америки (понад 200 чол. на 1 км²) та Японії, значна заселеність яких є наслідком індустріалізації; в) узбережжя Південної Америки, Африки, Австралії, де порівняно висока заселеність пов'язана з історією їх освоєння. Висока концентрація населення в оазисах аридної зони.

За місцем проживання населення світу поділяється на міське і сільське. Але єдиного для всіх країн критерію віднесення того чи іншого поселення до міського немає, що значно ускладнює порівняльний аналіз. Критерій міста закріплюється законодавчо в кожній країні, коливаючись від 200 чол. в Ісландії до 50 тис. чол. в Японії. Основною ознакою приналежності поселення до міського є превалюючі несільськогосподарські заняття населення. Ось чому в деяких країнах і районах з несприятливими умовами для розвитку сільського господарства при порівняно слабкому розвиткові промисловості спостерігається значна частка міського населення (наприклад, в Ісландії, Йорданії).

Нині у світі міське населення становить майже половину і його кількість невпинно зростає. Тільки протягом XX ст. цей показник збільшився в 5 разів. Збільшення частки міського населення в країнах та світі супроводжується поширенням міського способу життя і підвищенням ролі міст у цивілізаційному поступі. Цей процес отримав назву урбанізації. Проявами процесу урбанізації є відплив людей із сільської місцевості в міста, зміна функцій поселень і перетворення частини сільського населення у міське тощо. Урбанізація відбувається в усьому світі, але темпи її в різних регіонах відмінні. Найбільша частка міського населення в Австралії (85%), країнах Західної Європи, Північної Америки (близько 75%), Латинської Америки (понад 60%), але темпи зростання міського населення в Азії, Африці, Латинській Америці вдвічі вищі, ніж в Європі та Північній Америці (3:1,5). Тобто відбувається переміщення процесу урбанізації до країн, що розвиваються. У 2000 р. першість у світі за часткою міського населення посіла Аргентина — майже 90%. До першої п'ятірки найбільш урбанізованих країн світу ввійшли Республіка Корея (82%) та Бразилія (81%). У Мексиці, Колумбії, Ірані, Філіппінах, Індонезії, Нігерії, Єгипті, Пакистані, Китаї частка міського населення становить від 70 до 50%, що свідчить про залежність між розвитком урбанізації та загальним рівнем економічного розвитку країни. В більшості країн, що розвиваються, основними причинами урбанізації є аграрне перенаселення і деградація сільської місцевості, з якої тисячі переважно молодих людей виштовхуються в міста в пошуках роботи. Але великі міста не завжди можуть забезпечити їх робочими місцями, що викликає значні соціально-економічні проблеми як для людей, так і для розвитку самого міста, інфраструктура та забудова якого «не встигає» за зростанням населення.

По-іншому проходять процеси урбанізації в розвинутих країнах, де індустріальний розвиток супроводжувався зростанням