зовнішньої міграції, яка дістала назву «відплив умів». Суть її полягає в переманюванні розвинутими країнами іноземних учених, інженерів та інших спеціалістів високої кваліфікації, яким створюють сприятливі умови для роботи і виплачують високу зарплату. Нині найбільші еміграційні потоки спрямовані до США — з країн Латинської Америки, до Європи — з країн Азії і Африки. Багато людей виїжджає з країн СНД і Центральної Європи в Західну Європу, Північну Америку, Ізраїль.

Для всіх країн світу характерною рисою є зростання масштабів внутрішньої міграції і насамперед з сільської місцевості в міста, особливо у великі та столичні. В результаті темпи зростання сільського населення уповільнились, а міського — прискорились.

Істотно впливають на міграцію війни, конфлікти, зміни політичної ситуації в країні або регіоні, державних кордонів. Міграція вносить корективи в демографічні процеси і у формування культури народів. Досить згадати, як примусова міграція народів Африки, здійснювана європейськими колонізаторами в XVI-XVII ст., вплинула на формування нової культури народів нинішньої Центральної та Південної Америки.

Взаємодія природного і механічного руху населення формує його демографічну структуру, що проявляється насамперед у співвідношенні чоловіків і жінок та різних вікових груп. У світі чоловіків більше, ніж жінок: на 100 жінок припадає 102 чоловіки (2000 p.). Але приблизно в половині країн світу жінки кількісно переважають над чоловіками. Це пояснюється тим, що середня тривалість життя жінок на 5-8 років більша, ніж чоловіків. В окремих країнах переважання жінок є результатом Другої світової війни, сучасних воєнних конфліктів. Але з появою нових поколінь розрив у співвідношенні чоловіків і жінок постійно скорочується. Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається в країнах, де становище жінок історично було несприятливе (ранні шлюби, низький соціальний статус жінки), а також у тих країнах, де великий приплив чоловічої робочої сили. Найбільше кількісне переважання чоловіків в Індії та Китаї.

Віковий склад населення наочно можна простежити, розглядаючи демографічну піраміду, будова якої відповідає тому чи іншому типу відтворення: класична її форма властива країнам з високим природним приростом, які мають значну частку населення молодших вікових груп, а індустріально розвинутим країнам властива асиметрична піраміда (мал. 11). У розвинутих країнах світу частка дітей до 14 років становить у середньому 20%, літніх людей — 14-15%, у країнах, що розвиваються, — відповідно до 33-36% і 4% (мал. 12).

Значні відмінності в процесах відтворення, державна демографічна та міграційна політика зумовлюють різницю між країнами в кількості населення. Найбільш населеними країнами