Демографічний перехід — послідовна зміна ситуацій у природному русі населення під впливом соціально-економічних факторів розвитку (насамперед співвідношення коефіцієнтів народжуваності і смертності), яка призводить до зміни типів відтворення населення в тій чи іншій країні.

Виділяють такі етапи демографічного переходу, кожному з яких відповідає певний тип відтворення: перший — біологічний, для якого характерна висока народжуваність, що дає можливість вижити певній кількості дітей, висока смертність (особливо дитяча) і як наслідок — низький природний приріст. У сучасному світі такий тип відтворення спостерігається лише у племен тропічних та екваторіальних лісів. Для другого етапу (етапу "соціалізації") характерним є зменшення смертності, насамперед дитячої, за рахунок використання досягнень медицини, при збереженні одночасно високої народжуваності. Наслідком такої соціалізації є різке зростання природного приросту — «демографічний вибух», який загострює соціально-економічні проблеми. Саме такий тип відтворення притаманний сьогодні більшості країн, що розвиваються, яких відносять до категорії найбід-ніших країн світу. Це переважно країни Центральної та Східної Африки, Південної та Південно-Східної Азії, які мають високі показники народжуваності. Для третього етапу демографічного переходу характерна стабілізація смертності на низькому рівні за рахунок здобутків соціально-економічного розвитку (доступність медичного обслуговування, соціальні програми, зростання зайнятості, підвищення рівня життя тощо) та уповільнення темпів народжуваності, але природний приріст населення залишається ще достатньо високим. Така ситуація з відтворенням притаманна окремим країнам, що розвиваються, новим індустріальним країнам та азійським країнам перехідної економіки. Четвертий етап характеризується стабільно низькими показниками смертності та стабілізованою на середньому або низькому рівні народжуваністю, внаслідок чого формується низький або навіть від'ємний показник природного приросту, кількість населення зростає повільно або зменшується. Такий тип відтворення властивий економічно розвинутим країнам Європи, Північної Америки.

У сучасному світі для населення країн, що перебувають на низьких рівнях економічного розвитку, характерні високі показники народжуваності та смертності, невелика тривалість життя (36-40 років). З початком тих чи інших суспільно-економічних перетворень поліпшується якість життя, кращим стає медичне обслуговування, і це сприяє істотному зменшенню показників смертності, зростає тривалість життя. На 2000 р. середня тривалість життя на планеті становила 65 років, тоді як в Японії — 82, Швеції — 80, Франції — 79 років. З розвитком процесів індустріалізації (особливо залучення жінок до суспільної праці) та урбанізації (яка позначається на умовах життя) показники