виробництва, високим рівнем розвитку науки і техніки. Держава і підприємці проводять активну діяльність на світовому ринку. Економіка Японії після Другої світової війни пройшла два етапи розвитку. В 50-60-ті роки склалися чи не найсприятливіші умови розвитку за всю історію Японії. Інтенсивно використовувалася висококваліфікована і водночас ще дешева робоча сила, активно впроваджувалися найновіші досягнення світового науково-технічного прогресу, відбулися реорганізація капіталу, аграрні реформи на селі. Скористалась Японія і заощадженням на воєнних витратах, сприятливою кон'юнктурою на світових ринках дешевої вировини. У 70-80-ті роки сприятливі чинники попередніх десятиліть вичерпали себе. Тільки кваліфікована робоча сила (але тепер уже одна з найдорожчих у світі) як і раніше відіграє важливу роль. Японія від практики залучення іноземних технологій перейшла до інтенсивного розвитку власних наукових досліджень. Нині країна має трудові ресурси з високим рівнем професійної підготовки, культури праці та професійної мобільності. Рівень продуктивності праці — один з найвищих у світі. Господарство має сучасну технічну оснащеність, використовує сучасне устаткування і сучасні технології виробництва. Проблема нестачі місцевих природних ресурсів розв'язується шляхом впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій у поєднанні з гнучкою політикою на зарубіжних ринках сировини. Як основні внутрішні ресурси розвитку використовуються ті можливості, які надає науково-технічний прогрес. Зовнішні ресурси розвитку утворюються за рахунок реалізації на світових ринках високоякісної і конкурентоспроможної продукції наукоємних галузей господарства, науково-технічної інформації та експорту капіталу. Японська промисловість активно пов'язана зі світовими ринками. З одного боку, для її потреб довозиться 97% необхідного вугілля, 99% нафти та залізної руди, 60% лісу, 100% фосфатів, бокситів, бавовни, вовни тощо. З другого боку, на експорт іде половина вироблених автомобілів, майже 90% годинників, 95% відеомагнітофонів, 75% копіювальних машин та іншого офісного устаткування, 75% побутової електроніки (відеомагнітофони і відеокамери, плеєри, цифрові фотоапарати, телевізори, магнітофони тощо), понад 70% верстатів тощо.
|