півострів), марганцеві руди є на Уралі, в Західному і Східному Сибіру. Поклади руд кольорових металів — мідних, поліметаліч-них, олов'яних, алюмінієвих (боксити), дорогоцінних і рідкісних металів знаходяться на Уралі та в Сибіру.

Значні поклади калійної і кам'яної солей зосереджені в Поволжі, Алтаї, Східному Сибіру, фосфоритів і апатитів — на Кольському півострові, в європейському Центрі, Сибіру. Крім того, в країні є значні поклади сірки, азбесту, алмазів, різноманітних будівельних матеріалів.

Більша частина території країни знаходиться в помірному поясі. Майже повсюдно клімат континентальний. Ступінь кон-тинентальності помітно зростає із заходу на схід від помірно континентального в європейській частині країни до різко континентального в Східному Сибіру, що пояснюється зменшенням впливу Атлантичного океану, характером підстилаючої поверхні та загальною циркуляцією атмосфери. На півдні Далекого Сходу, який перебуває під впливом морів Тихого океану, клімат мусонний. Різко континентальний клімат є причиною поширення багаторічної мерзлоти в Сибіру, площа якої перевищує 10 млн км². Багаторічна мерзлота ускладнює господарське освоєння північно-східних територій.

Довжина придатних для судноплавства і лісосплаву річок Росії становить понад 400 тис. км. їх води є основним джерелом водопостачання міст та промислових підприємств, а в південних районах вони використовуються для зрошення. Річки багаті на гідроресурси, особливо в східних районах країни.

Російська Федерація знаходиться в межах арктичної, тундрової, лісотундрової, лісової, лісостепової, степової, напівпустельної, субтропічної природних зон. Ґрунти і рослинність на рівнинних ділянках розподіляються зонально і зони послідовно змінюють одна одну з півночі на південь. Співвідношення тепла, світла, зволоження, якості ґрунтів у кожній природній зоні створюють певні агрокліматичні умови для сільського господарства. Найбільш придатні для землеробства — південь лісової, лісостепова та степова зони. Більша частина території країни спеціалізується на різних видах тваринництва. Великі запаси земель для нового освоєння є на півдні Західного Сибіру та на Далекому Сході. Нечорноземна зона європейської частини Росії після проведення відповідних меліоративних заходів також може бути інтенсивніше задіяна в сільському господарстві.

Населення країни зменшується за рахунок падіння природного приросту, що висуває демографічну проблему до пріоритетних напрямів державної політики. Різноманітність природних умов, історія освоєння та характер господарювання зумовили нерівномірність у розміщенні населення. Найгустіше заселена європейська частина країни, де проживає 2/3 населення, а густота в окремих районах перевищує 100 чол. на 1 км² при пересічному для країни значенні 9 чол. на 1 км². Смуга концентрації населення збігається