лійців, греків. У 90-х роках XX ст. до них приєдналися вихідці з країн Східної Європи та колишнього СРСР.

Середня густота населення становить 230 чол. на 1 км². Найвища вона в басейні Рейну і в Середній Німеччині. 87% населення живе в містах, найбільшими з яких є Берлін, Гамбург, Мюнхен та міста Рурської агломерації. Кількість населення кожного з цих міст перевищує мільйон чоловік. 13 міст мають населення понад 500 тис. чоловік кожне.

Західні міста країни (кордоном умовного поділу є долини Рейну і Дунаю) виникли за часів Римської імперії і мають понад 2000 років історії, інші — приблизно тисячу або трохи більше років. Серед тих і інших багато колишніх князівських столиць, які багаті на історичні і культурні пам'ятки: Кельн, Мюнхен, Штутгарт, Дрезден, Потсдам.

Країна не має чітко вираженого політико-економічного центру (мал. 56). Головним промисловим ядром є найбільша в Європі агломерація міст — Рурська. Франкфурт-на-Майні (мал. 57) — основний фінансовий центр; Берлін, Лейпциг, Мюнхен, Франкфурт-на-Майні — транспортні центри. У сільській місцевості є хутори і села. Як правило, в них переважає міський спосіб життя (мал. 58). В цілому Німеччина має один з найвищих життєвих стандартів у світі.

Особливості розвитку господарства країни. Економіка Німеччини сучасна і всебічно збалансована. Однак як країна, що зазнала поразки у Другій світовій війні, Німеччина втратила лідерство порівняно із своїми колишніми успіхами в космічній і телекомунікаційній галузях, кібернетиці, медицині й біології. Частка зайнятих в обслуговуючих галузях (60% працюючих) тут нижча від інших економічно розвинутих країн.

Промисловість. Потужна електроенергетика Німеччини працює на власних і привізних енергоносіях. Видобуток місцевого твердого палива, з яким раніше ототожнювалась могутність німецької економіки, скорочується. Збільшення частки імпортної нафти та природного газу в структурі енергобалансу країни (до 50%) відбулося в другій половині XX ст. Імпортна нафта надходить через власні та іноземні порти. Діють нафтопроводи, що йдуть до німецьких НПЗ з Роттердама, Марселя, Генуї, Трієста, Вільгельмсгафена, Ростока. Головні нафтопереробні заводи зосереджені в Рурі, Карлсруе, Інгольштадті та Гамбурзі. Природний газ надходить трубопроводами з Нідерландів, морських родовищ Норвегії та Росії транзитом через Україну. У виробництві електроенергії 1/3 припадає на АЕС. Атомні електростанції діють в усіх районах Західної Німеччини.

Серед галузей обробної промисловості найбільш розвинуті машинобудування та хімія. У структурі промислової продукції 1/3 становлять базові продукти промислового призначення, 1/3 — машини, обладнання і транспортні засоби, 1/3 — споживчі товари широкого вжитку.