ринку. У 1967 p. ЄСВС, ЄЕС та Євроатом об'єдналися в єдину організацію — Європейське Співтовариство. До Європейського Співтовариства в 1973 р. приєдналися Великобританія, Ірландія і Данія, пізніше — Греція, Португалія та Іспанія. У 1992 р. країни-учасниці Європейського Співтовариства у нідерландському місті Маастрихт уклали угоду про створення політичного і фінансового союзу (Маастрихтський акт), згідно з якою у кра-їнах-членах Співтовариства діятимуть Спільний центральний банк, з кінця XX ст. впроваджується єдина валюта — євро, а між країнами, що підписали так звану Шенгенську угоду, діє безвізовий режим поїздок громадян та спрощений митний режим. Від 1993 р. Європейське Співтовариство почало називатися Європейським Союзом (ЄС). У 1995 р. до ЄС приєдналися Австрія, Фінляндія та Швеція. Отже, тепер цей економічний і політичний союз охоплює 25 країн з населенням понад 370 млн чоловік і загальною площею близько 3,9 млн км² (мал. 55). На цьому європейському просторі відбувається вільний рух товарів, капіталу, робочої сили.

Головною причиною створення ЄС були сильні інтеграційні тенденції країн Західної Європи. їх наслідком стали основні напрями діяльності інтеграційного об'єднання: спільна митна політика; ліквідація обмежень щодо руху окремих осіб, послуг і капіталу; ведення спільної господарської політики; забезпечення вільної конкуренції; уніфікація законодавства; спільна соціальна та валютно-фінансова політика. Відкрита економіка та раціональна організація виробництва сприяють досягненню таких найважливіших цілей ЄС: збереженню довгострокового миру між країнами, що раніше протягом попередніх століть ворогували; шануванню національних особливостей країн-учасниць; "підтягуванню" рівнів економічного розвитку країн-учасниць до максимально високих показників.

Нині ЄС — найпотужніший суб'єкт зовнішньоекономічних відносин, на який припадає понад 40% світової торгівлі. З часів утворення в 1968 р. Митного союзу торговельні відносини між країнами-учасницями ЄС не мали митних бар'єрів, однак їх продовжували регулювати так звані адміністративні (нетарифні) обмеження.

Одним із найбільш дискусійних аспектів діяльності ЄС є Спільна сільськогосподарська політика. Вона гарантує мінімальні ціни та регламентує обсяги виробництва, які встановлюються з метою забезпечення доходу зайнятих у сільському господарстві. Для цього використовуються протекціоністські заходи до конкурентів з боку третіх країн.

Запровадження єдиних зовнішньоторговельних тарифів стандартизувало торговельні відносини країн ЄС з іншими державами. В результаті створення єдиного ринку господарство країн-учасниць ЄС сьогодні тісно пов'язане. Більш як 60% зовнішньоторговельних операцій здійснюється в межах об'єднання (для порів-