робочої сили. Так, Португалія перетворилася чи не на головну «швейну фабрику» регіону. А Італія за виробництвом взуття поступається лише США. Водночас значні обсяги продукції легкої промисловості імпортуються в регіон з країн Азії — Республіки Кореї, Малайзії, Філіппін, Тайваню, Сінгапуру.

У багатьох країнах регіону зберігаються також багаті національні традиції з виробництва меблів, музичних інструментів, виробів із скла, металу, прикрас, іграшок тощо.

Останнім часом за прикладом «Силіконової долини» в США в Європі також набуває поширення розвиток науково-дослідних парків. Найбільші з них знаходяться поблизу Кембриджа (Великобританія), Мюнхена (Німеччина). На півдні Франції, в районі Ніцци, формується «долина високих технологій».

Головні галузі сільськогосподарського виробництва в регіоні — рослинництво і тваринництво — поширені повсюдно в різних поєднаннях. За основними видами сільськогосподарської продукції більшість країн забезпечує свої потреби і зацікавлені в її збуті на зовнішніх ринках.

Після Другої світової війни відбулися значні зміни в системі землевласності та землекористування, які зумовили перехід від універсального дрібного селянського господарства до великого спеціалізованого високотоварного господарства, що включається в систему агробізнесу. Основним типом сільськогосподарського підприємства стала високомеханізована ферма. Однак у Південній Європі і досі є залишки поміщицької власності на землю і дрібного землекористування селянами-орендарями.

Під впливом природних та історичних умов в регіоні склалися три основних типи сільського господарства: північноєвропей-ський, середньоєвропейський та південноєвропейський (мал. 54). Сформувалося кілька широтних зон зональної спеціалізації сільського господарства. Для першої з них (Скандинавія та Великобританія) притаманне переважання інтенсивного молочного тваринництва, а в рослинництві, що його обслуговує, — кормових культур та сірих хлібів. Середньоєвропейський тип відзначається переважанням тваринництва молочного і м'ясо-молочного напряму, а також свинарства та птахівництва. Для південноєвро-пейського типу характерне значне переважання рослинництва. Хоч головне місце в посівах займають зернові культури, міжнародна спеціалізація Південної Європи визначається насамперед виробництвом фруктів, цитрусових, винограду, оливок, мигдалю, горіхів, тютюну, ефіроолійних культур. Невипадково узбережжя Середземного моря називають садом Європи.

Отже, у сільському господарстві регіону спостерігаються чітко виражені особливості зональної, а також приміської спеціалізації. Потужні зони приміського господарства, що забезпечують великі промислові агломерації молоком, яловичиною, свининою, птицею, яйцями, овочами, фруктами, склалися в Німеччині, Нідерландах, Великобританії, Франції.