До Другої світової війни хімічна промисловість орієнтувалася в основному на кам'яне та буре вугілля, калійні та кухонну солі, пірити і підприємства галузі були зосереджені в районах видобутку сировини. Переорієнтація галузі на вуглеводневу сировину викликала виникнення центрів нафтохімії в естуаріях Темзи, Сени, Рейну, Ельби, Рони, де ця галузь поєднується з нафтопереробкою. Найбільший у регіоні вузол нафтохімічних виробництв сформувався в гирлі Рейну та Шельди в Нідерландах, в районі Роттердама. У східній частині регіону зрушення в напрямі «нафти» викликали створення нафтопереробних заводів та нафтохімічних комбінатів на трасах нафто- та газопроводів у Чехії, Словаччині, Польщі, Угорщині.

Дедалі більшого впливу на структуру і географію електроенергетики регіону, особливо у Франції, Великобританії, Бельгії, Німеччині, Чехії, Словаччині, Угорщині, Болгарії, набуває спорудження АЕС. На Дунаї та його притоках, на Роні, Рейні, Дуеро споруджено ГЕС або цілі їх каскади. Найбільший гідровузол на Дунаї збудовано в 70-ті роки в ущелині Залізні Ворота спільно Румунією та колишньою Югославією.

Чорна металургія отримала розвиток насамперед у країнах, що мають відповідне сировинне забезпечення — Німеччина, Великобританія, Франція, Іспанія, Бельгія, Люксембург, Польща, Чехія. Після Другої світової війни великі металургійні комбінати споруджувалися та розширювалися в морських портах з орієнтацією на імпорт більш якісної та дешевої залізної руди та металобрухту. Найсучасніші з таких комбінатів знаходяться в Фос (Франція), Таранто (Італія). В останні роки набуває популярності будівництво металургійних міні-заводів.

Основними галузями кольорової металургії є виробництво алюмінію та міді. Виробництво алюмінію розвинуте як у країнах, що мають запаси бокситів (Франція, Італія, Угорщина, Румунія, Греція), так і в країнах, що не мають алюмінієвої сировини, але виробляють велику кількість електроенергії (Норвегія, Швейцарія, ФРН, Австрія). Останнім часом алюмінієві заводи все частіше орієнтуються на сировину, яка імпортується з країн, що розвиваються, морським шляхом. Найбільшими постачальниками міді є ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Бельгія, Польща.

Лісова промисловість є галуззю міжнародної спеціалізації Швеції та Фінляндії. Ці країни називають головним «лісовим цехом» регіону.

Легка промисловість, з якої, як відомо, починалася індустріалізація в Європі, значною мірою втратила свої колишні позиції. Звичайно, старі текстильні райони, які сформувалися на зорі промислової революції (Ланкашир та Йоркшир у Великобританії; Фландрія в Бельгії, Ліонський у Франції, Міланський в Італії), існують і нині. Але спостерігається переміщення легкої промисловості у Південну Європу, де ще залишилися резерви дешевої