Розпад соціалістичної системи, Варшавського пакту в 1991 р. примусив НАТО переглянути цілі свого існування. Поступово все більшого значення набувають політичні аспекти діяльності цієї організації. В 1994 р. було проголошено програму «Партнерство заради миру», яка відкрила країнам східноєвропейського блоку можливості для часткової участі і подальшого включення в діяльність НАТО. Україна однією з перших приєдналася до діяльності в рамках цієї програми. Починаючи з другої половини 90-х pp. XX ст., найважливішим напрямом стратегії НАТО став процес «розширення на схід». Польща, Чехія, Угорщина — перші ластівки в цьому процесі. В 2004 р. до Північноатлантичного альянсу приєдналися Латвія, Литва, Естонія, Словаччина, Словенія, Румунія, Болгарія. Стратеги євроатлантичної інтеграції незмінно підкреслюють, що розглядають цю організацію як гарант миру і стабільності в Європі.

Запитання і завдання_

1. Прослідкуйте динаміку розширення ЄС. Які країни входили до складу інтеграції в 1957 р.? в 1973 р.? в 1995 р.? в 2004 p.?

2. Користуючись матеріалами преси і телебачення, скажіть, які країни на час вивчення вами цієї теми входять до складу ЄС.

3. Які основні напрями діяльності і цілі ЄС?

4. Які інші інтеграційні угруповання діють в Європі?

5. Які країни входять до складу НАТО на час вивчення вами цієї теми? Скористайтесь для відповіді матеріалами преси і телебачення.

§ 31. Німеччина

Площа — 357 тис. км². Населення — 82 млн чоловік. Столиця — Берлін. Офіційна назва — Федеративна Республіка Німеччина. Складається з 16 земель, які мають право самоврядування. Вища законодавча влада належить бундестагу (палаті депутатів) та бундесрату (палаті земель). Виконавчу владу здійснює уряд, очолюваний федеральним канцлером.

Після Другої світової війни Німеччина була змушена відновлювати зруйноване господарство в умовах існування двох держав. Треба було також трансформувати структуру господарства через зміну ринків збуту та постачання. У ФРН це здійснювалося під значним впливом США, в НДР — СРСР. Після об'єднання країни в 1990 р. постало питання створення єдиного господарського комплексу за рахунок розв'язання таких проблем, як зміна форм власності, поліпшення інфраструктури, структури промислового комплексу, зовнішньоекономічної діяльності. Процес інтеграції "нових федеральних земель" (колишня НДР), крім колосальних витрат (адже рівень їх розвитку нижчий, ніж "старих" земель), виявив свою складність здебільшого з огляду на психологію