Мал. 58. Типовий ландшафт Південної Німеччини

Сільське господарство Німеччини добре розвинуте і інтенсивне. У ньому працює 4% зайнятого населення. Після об'єднання країна перетворилася на найбільшого (разом із Францією) сільськогосподарського виробника Західної Європи. Проте власні потреби в продовольстві країна забезпечує лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, а й зерно (кормове і продовольче), олію, м'ясо, овочі, фрукти.

Найсприятливішими територіями для розвитку сільськогосподарського виробництва вважаються південь рівнинної Півночі від Мааса до Ельби, де поширені родючі землі; річкові долини середньонімецьких гір і середньовисотні плоскі рівнини Південної Німеччини. 4/5 вартості сільськогосподарської продукції дає тваринництво (м'ясо, тверді сири, масло). Головною зерновою культурою є пшениця, але її роль менша, ніж у Франції і Великобританії. Важлива також роль жита. Вирощують ячмінь. Німеччина є значним виробником картоплі, цукрових буряків, фруктів (особливо яблук), овочів і винограду. «Національною» культурою став хміль, що використовується для пивоваріння.

Розвиток транспортної системи зумовлений центральним положенням країни в Європі. Вона виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит пасажирів і вантажів. Добре розвинутий річковий транспорт. Німеччина бере участь у створенні європейської системи автострад і трансєвро-пейських швидкісних залізниць. Переміщення вантажів здійснюється залізницями, авто- та водними шляхами, пасажирів — автомобілями, залізницею і авіатранспортом. На водний транспорт припадає 1/5 вантажоперевезень, що виділяє країну за цим показником в Європі.

Найважливішу роль відіграє річкова система Рейну та канали, завдяки яким Рур і Південний Захід мають дешевий вихід через Нідерланди у Північне море. В межах національної території вихід Руру до Північного моря забезпечує канал Рейн — Емс — Везер.