Марокко, Туніс, Судан та інші, на Близькому Сході — Ірак, Сирія, Йорданія, Ліван. Вирішального удару по колоніалізму було завдано в 1960 p., коли понад 30 країн Африки стали незалежними. Колоніальна система практично припинила існування після того, як незалежність здобули іспанські та португальські колонії (Ангола, Мозамбік, Екваторіальна Гвінея тощо).

Третій етап змін на політичній карті світу настав після розпаду Радянського Союзу в 1991 р. та розвалу так званого соціалістичного табору. З'явилася ще одна група молодих незалежних держав, серед них такі, що відразу стали відігравати помітну роль в геополітичних процесах світу, наприклад Україна, країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія), Чехія і Словаччина, Хорватія та інші — в Європі, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Азербайджан, Грузія та інші — в Азії. Виникли нові незалежні острівні держави в Океанії.

Нові незалежні держави стали суб'єктами міжнародного права. Вони беруть на озброєння основні правові засади суверенітету (верховенство держави в межах своїх кордонів, самостійність у міжнародних справах тощо) і намагаються всебічно і якнайповніше захистити свої національні інтереси, знайти свою нішу в якомога більш широкому економічному і геополітичному просторі — просторі світового господарства.

Світове господарство — сукупність господарств суверенних країн та різноманітних недержавних утворень, пов'язаних виробничими й економічними зв'язками у формі зовнішньої торгівлі, надання послуг, вивозу капіталу, обміну науковою інформацією, міграцією робочої сили тощо.

Світове господарство формувалось поступово. Цьому сприяли виникнення світового ринку, розвиток сучасного транспорту, великої машинної індустрії. Цілком сформувався єдиний світовий ринок на рубежі ХІХ-ХХ ст.

Світовий ринок — сфера широкого і сталого міжнародного обміну товарами, послугами, інформацією, сукупність національних ринків множини країн, між якими існують торгово-економічні відносини.

У сучасних умовах вплив науково-технічного прогресу посилює тенденцію розмивання самодостатності господарств усіх, навіть економічно розвинутих, країн. При цьому завдяки підвищенню ефективності роботи всіх видів транспорту, розширенню мережі електронного зв'язку стають більш доступними віддалені колись території, відбувається своєрідне «стягнення простору» світового господарства. Посилюються взаємозв'язок і взаємодія національних економік, а це, в свою чергу, посилює їх взаємозалежність. При цьому взаємодія охоплює країни і регіони з великими відмінностями в рівнях розвитку, різними особливостями культури та ментальності народів, що породжує не тільки позитивні приклади співпраці, а й часом стає причиною