Політична карта світу на межі XIX та XX ст. була результатом дії системи розподілу сил, закладеної на Віденському конгресі 1815 р. великими державами того часу, які перекроїли карту Європи по завершенні так званих наполеонівських війн. Найбільшими суверенними державами Європи були Великобританія, Франція, Німеччина (утворена в 1871 р. об'єднанням навколо Пруссії інших німецьких монархій), Австро-Угорщина, Росія, яка не тільки утвердилася у всій Східній Європі, а й контролювала території Центральної та Північної Азії аж до Тихого океану. Балканський півострів контролювала велика Османська імперія (Туреччина), влада якої поширювалась майже на всі країни арабського мусульманського світу.

В Азії, крім Туреччини, було ще кілька суверенних держав, з-поміж яких вирізнялися Іран, Китай та Японія, кожна — з тисячолітніми традиціями державності.

В Америці на той час у результаті боротьби народів за незалежність уже виникло кілька нових суверенних держав. Серед них найбільші СІЛА (1776 p.), Бразилія (з 1822 p.), Мексика, Колумбія (потім з неї виділились Венесуела та Еквадор), Аргентина та інші (всі з 1825 p.).

Увесь інший світ був цариною колоніальних володінь великих держав. Найбільші колоніальні імперії мали Великобританія, Франція, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Бельгія. На початку XX ст. розгорілася боротьба за колоніальний переділ світу, що стало однією з причин початку Першої світової війни.

По завершенні війни і підписанні в 1918 р. Версальського мирного договору склалася нова ситуація на політичній карті. Між Першою і Другою світовими війнами суверенними стали держави, що утворилися на руїнах імперій. На місці Австро-Угорщини виникли Австрія, Угорщина, Чехословаччина, Югославія. Туреччина залишилась практично в межах своєї етнічної території, втративши володіння в арабському світі. Із складу колишньої Російської імперії вийшли Фінляндія, Польща, Латвія, Литва, Естонія. Стали тимчасово незалежними Україна та Закавказзя, але невдовзі національні рухи в цих країнах були задушені більшовицькими військами Росії, і вони ввійшли до складу Радянського Союзу. В межах Британської імперії змінили свій статус Канада, Австралія, Нова Зеландія. На Близькому Сході стали самостійними Саудівська Аравія, Єгипет, в Азії — Монголія. Але Версальська система зазнала краху — світ втягнувся в нову світову війну.

Після Другої світової війни основні риси політичної карти і світопорядку у відносинах великих держав були встановлені положеннями Потсдамської угоди 1945 р. Визначальним процесом цього етапу став крах колоніальної системи, який дав світу майже сотню незалежних держав. У перші повоєнні роки стали незалежними такі великі країни в Південній та Східній Азії, як Індія, Пакистан, Філіппіни, Індонезія, Корея, в Африці —