скіпетром одного монарха, що іноді траплялося в історії (наприклад, Польсько-Литовська унія 1386-1568 років, що включала і землі України).

Класичних конфедерацій чи уній у наш час немає. Існують міждержавні союзи, що забезпечують певну політичну єдність окремих груп держав. Для багатьох країн Британської Співдружності Націй англійська королева є сувереном і представлена у країні генерал-губернатором (наприклад, у Канаді, Австралії, Новій Зеландії, на Багамських островах, Ямайці, Барбадосі тощо). На терені Радянського Союзу після його розпаду виникла Співдружність Незалежних Держав (СНД), до якої входить більшість колишніх союзних республік, але рівень інтеграції кожної з них у новому утворенні не однаковий. Досить значний рівень політичної інтеграції між Росією, Білоруссю, Казахстаном та Киргизькою Республікою, тоді як інші країни СНД дотримуються більш-менш незалежного політичного курсу.

Запитання і завдання

1. Що називають територією, країною, державою?

2. Перелічіть види територій на Землі за політико-географічними

ознаками.

3. Назвіть найістотніші ознаки суверенних держав.

4. Що таке морська економічна зона?

5. Що таке унітарна держава?

6. Дайте визначення понять «федерація», «конфедерація», «унія».

7. Наведіть приклади залежних територій на Землі.

§ 2. Етапи формування сучасної політичної

Сучасна політична карта світу склалась під впливом двох взаємопов'язаних процесів. Один з них полягав в активному утвердженні на світовій арені дедалі більшої кількості нових суверенних держав, яка збільшилась протягом XX ст. майже вчетверо; другий — у посиленні інтернаціоналізації світового господарства, зростанні взаємопов'язаності і взаємозалежності економічного і політичного життя всіх країн, що протягом другої половини XX ст. породило феномен глобалізації. Господарства всіх, навіть найбільш економічно розвинутих країн поступово переходять від стану фактичної самодостатності національних економік до стану господарських систем, які стають складовими взаємозалежної глобальної економіки.

У процесі боротьби за незалежність протягом XX ст. народи більш як 130 країн реалізували своє право націй на самовизначення. Три хвилі утворення нових держав пройшли за цей час. Кількість незалежних держав зросла з п'ятдесяти (половина з них — в Європі) на початку століття до 200 на рубежі віків.