ність важко дати оцінку земельним, водним, лісовим ресурсам цих регіонів, що пояснюється відсутністю коштів у слаборозвинутих країнах на детальні дослідження свого природно-ресурс-ного потенціалу.

Але і в тому разі, коли природних ресурсів у тій чи іншій країні мало, це не означає, що країна приречена на бідність, адже економічні ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявної нафти, газу чи навіть родючих ґрунтів. Велике значення мають людські ресурси, працездатність населення, рівень його підготовки та майстерності, наявність науково-технічних ідей і сучасних технологій, досвід менеджменту і, нарешті, наявність у країні капіталу. Як приклад, можна назвати насамперед Японію, яка досягла блискучих економічних результатів, маючи вкрай обмежену природно-ресурсну базу.

У господарській діяльності важливе економне використання ресурсів, що дає великий економічний ефект. Наприклад, щоб ефективніше використовувати відновлювані ресурси, потрібно:

а) раціонально видобувати і переробляти природні ресурси;

б) завчасно залучати в експлуатацію нові невиснажені ресурси і за рахунок цього послабити використання виснажених;

в) штучно відновлювати ресурси, що можна робити інтенсивніше, ніж це робить природа;

г) відшукувати або виробляти штучні замінники.

Сукупність усіх впливів людства на географічне середовище

становить основу природокористування. Ця сфера суспільно-виробничої діяльності спрямована на задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь за допомогою багатств навколишнього природного середовища, на покращення використання природних ресурсів.

«Корисність» властивостей географічного середовища визначається потребами суспільства. Вилучення корисних властивостей в інтересах однієї галузі господарства часто призводить до зміни ступеня «корисності» інших властивостей. Наприклад, лісозаготівля може призвести до посилення ерозії, зміни водного режиму території, забруднення водойм та ін.

Обсяги природокористування, яке за характером поділяється на раціональне та нераціональне, залежать від рівня економічного розвитку країни. У цивілізованому суспільстві природокористування має своєю метою повне припинення забруднення природного середовища шкідливими для людини речовинами, розумне використання усіх видів природних ресурсів, збереження живої природи.

Раціональне природокористування передбачає отримання максимального ефекту (соціального, економічного тощо) упродовж необмеженого часу. Така система діяльності призначена забезпечити найефективніший режим відтворення та економної експлуатації природних ресурсів з урахуванням перспективних інтересів господарства, що розвивається, та збереження здоров'я людей.