Демократичній Республіці Конго через Замбію у Східну Африку (родовища міді, урану, кобальту, платини, золота, марганцю); Гвінейська частина Західної Африки (поклади бокситів, залізної руди, марганцю, олова, нафти); зона гір Атласу та узбережжя Північно-Західної Африки (кобальт, молібден, свинець, цинк, залізна руда, ртуть, фосфорити); Північна Африка (нафта, газ узбережжя і шельфу Середземного моря) (мал. 130).

Регіони Африки дуже різняться природними особливостями: забезпеченістю вологою, типами ґрунтів, рослинним покривом. Спільним є один елемент — велика кількість тепла. Значні території пустель і екваторіальних лісів несприятливі для землеробства. У пустелях землеробство можливе тільки за наявності джерел води, навколо яких формуються оазиси. В екваторіальних лісах землероб бореться проти буйної рослинності, а при її зведенні — проти ерозії та надмірної сонячної радіації, яка негативно впливає на стан ґрунтів. Найкращі умови для землеробства на високогір'ях та в саванах зі сприятливим чергуванням вологих сезонів. Більшість ґрунтів материка мають невисоку природну родючість. 3/4 території континенту вкрито червоними і червоно-коричневими ґрунтами, тонкий шар яких бідний на органічні речовини, досить легко виснажується і руйнується. Порівняно родючими є червоноземи та жовтоземи субтропіків, алювіальні ґрунти в інших зонах.

Населення. В Африці проживає понад 812 млн чоловік, або 13% усього населення світу. В другій половині XX ст. населення континенту стало швидко зростати, і в 70-80-ті роки темпи його приросту виявилися одними з найвищих у світі — 2,9-3,0% за рік. Африканські країни помітно різняться за кількістю населення: Єгипет, Ефіопія, Демократична Республіка Конго мають населення понад 40 млн чоловік кожна, а Нігерія — майже 120 млн чоловік.

Для Африки характерна висока народжуваність. Завдяки покращенню суспільно-економічних умов і медичного обслуговування зменшилася смертність, особливо дитяча. Зниження смертності та висока народжуваність дають у більшості країн високі темпи приросту населення. Середня густота населення на континенті невелика і становить близько 22 чол. на 1 км². Найвища вона на о. Маврикій (близько 500 чол. на 1 км²), найнижча — в Сахарі та країнах зони Сахелю. Значне зосередження населення зберігається в районах розвинутого землеробства (долина річки Ніл, північне узбережжя, Нігерія) або промислової діяльності («мідний пояс», промислові райони ПАР). Незважаючи на переважання сільського населення, для Африки характерні високі темпи зростання міського населення — понад 5% на рік. На континенті налічується 22 міста-мільйонера. Істотний вплив на міграцію населення мають чинники, пов'язані з нерівномірністю соціально-економічного розвитку окремих країн. Промислові райони приймають емігрантів із сусідніх країн, які шукають роботу.