річок, що стікають з Бразильського нагір'я. Уже побудовано низку ГЕС на річці Сан-Франсиску. ГЕС «Ітайпу» на річці Парана на кордоні з Парагваєм має потужність 12,6 млн кВт і конкурує з найбільшими ГЕС США та Канади. Брак нафти сприяв зростанню виробництва спирту з цукрової тростини і використання його як пального на автотранспорті.

Сільськогосподарська діяльність все ще відіграє провідну роль в економіці країни. Більшість зайнятих працює на великих плантаціях і ранчо, які належать корпораціям і окремим лендлордам. Дрібні ферми ледь можуть прогодувати своїх власників.

Бразилія — один з найбільших експортерів сільськогосподарської продукції. Експорт з Бразилії має свою історію і свої етапи: в XVI ст. в ньому панувала цінна деревина, у XVIII — бавовна, в XIX ст. — натуральний каучук, какао, в XX ст. — кава. В сучасних умовах характерною рисою стала різноманітність структури експорту. Кава (мал. 127), какао, тростинний цукор, бавовна і тютюн зберігають своє значення, але з ними вже конкурують нові продукти — соєві боби і макуха, томати, апельсини, банани (мал. 128), корми і м'ясо. Особливе місце у житті Бразилії та її експорті посідає кава. Вона дає 1/5 експортної виручки країни і забезпечує 1/4 світового ринку кави.

Найбільш контрастними районами Бразилії є її Південний Схід і Захід та Амазонія.

Південний Схід (штати Еспіриту-Санту, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу і Мінас-Жерайс) — це 11% території і 43% жителів країни. На Південний Схід припадає 2/5 сільськогосподарського виробництва, 3/5 видобутку корисних копалин і 3/4 обробної промисловості країни. Тобто район є ядром бразильської економіки. Найбільші міста — Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу.

Мал. 127. Збирання плодів з кавового Мал. 128. Збирання бананів дерева