Мал. 107. Стамбул. Міст через Босфор

ська частина — Анатолія — становить 97% площі Туреччини. Гірський рельєф Східної і Центральної Анатолії з напіваридними ландшафтами разюче контрастує зі зволоженою прибережною частиною Чорного, Егейського та Середземного морів.

Країна досить багата на різні види рудної та гірничо-хімічної сировини. Тут розробляють світового значення родовища хромітів, ртуті, сурми, вольфраму. Є уран, вугілля, нафта.

Клімат більшої частини країни субтропічний середземноморський з вологою зимою, у внутрішніх районах — континентальний і сухий.

Населення. Основна етнічна спільнота — турки, вони становлять 85% населення країни. На сході проживають кілька мільйонів курдів, а також араби, туркмени. Державною мовою є турецька. Більшість населення — мусульмани.

Розміщено населення вкрай нерівномірно. Густо заселені узбережжя Чорного, Егейського та Мармурового морів, тоді як Центральна і особливо Східна Анатолія — порівняно малолюдні. Половина населення живе в містах. Найбільші з них Стамбул (8,3 млн чоловік) (мал. 108), Анкара (3,2 млн чоловік).

Господарство. Туреччина — індустріально-аграрна країна, в якій поступово першість починає вести промисловість. Успішно розвиваються обслуговуючі галузі — торгівля, фінансова діяльність, міжнародний туризм, освіта і наука. Проте в сільському господарстві все ще зайнято майже 2/5 економічно активного населення. Промисловість Туреччини добуває вугілля, нафту, залізні і хромові руди. Розвинуті легка і харчова промисловість доповнюються металургією, нафтопереробкою і хімією, підприємствами, що виробляють автомобілі та військову техніку, устаткування і транспортні засоби.

Основа сільського господарства країни — рослинництво. Обробляється 28 млн гектарів, з них 3,8 млн — зрошувані землі. Також використовується 24 млн гектарів пасовищ. Головні культури — зернові, зокрема пшениця, збір якої досягає 20 млн тонн.