1ал. 108. Стамбул. Храм святої Софії

Іирощують ячмінь і кукурудзу. Важливе місце займають тех-ічні культури — цукрові буряки, тютюн, бавовник, соняшник, також виноград, інжир (фіги), цитрусові, маслини. Тварин-ицтво — переважно екстенсивне, використовує пасовища Цент-альної та Східної Анатолії. Розводять корів, овець, кіз, які ають цінну ангорську вовну (мохер).

Господарство Туреччини поступово переходить до моделі кспортно орієнтованої економіки. Основу становить експорт родукції легкої (особливо текстильної та швейної), харчової ромисловості та сільського господарства. Туреччина вивозить данини, одяг, вироби із шкіри, автомобілі, пшеницю, тютюн, юм, інжир, сухофрукти, горіхи, бавовну, мохер, хромову руду, овозить рідке паливо, машини й обладнання. Негативний тор-говий баланс компенсується грошовими переказами емігрантів кілька мільйонів турків працює за кордоном), доходами від физму. Головні торгові партнери Туреччини — країни ЄС, юбливо Німеччина, арабські країни, США та Японія.

Територіальні відмінності. Туреччину можна умовно поді-іти на промисловий Захід, аграрно-промисловий Центр та івдень, аграрний Схід. На Заході основні організуючі центри — ломерації Стамбула та Ізміра, які пов'язані з розвинутими гатогалузевими економічними районами узбережжя Марму-рового та Егейського морів. Важливі центри — Стамбул, Ізмір. У Центральній Анатолії виділяється Анкара — столиця Туреччини і стародавнє місто (мал. 109). Важливі сільськогос-дарські райони знаходяться на узбережжі Чорного моря.