задовольняє потреби країни, а є також основою її експортної спеціалізації. В такій країні багато промислових міст, індустріальні ландшафти визначають вигляд багатьох територій. Разом з тим в індустріальних країнах розвинуте інтенсивне сільське господарство і досить активно діють обслуговуючі ланки сервісу. Ознаками постіндустріальної країни є високотехнологічні галузі промисловості, розвинута наука та вища освіта, розвинуті інформаційні технології, високе технічне оснащення сільського господарства, сервісу, торгівлі, туристсько-рекреаційної діяльності тощо. Ці країни є головними постачальниками на світовий ринок наукової продукції, різноманітної інформації, складних видів обладнання, капіталу, хоча доволі активно діють і на ринках сільськогосподарської продукції, легкої промисловості, масових видів машинобудування. Міста таких країн уже не є індустріальними монстрами, а набувають більш комфортних умов життя. Індустріально-аграрні та аграрно-індустріальні країни — проміжні типи на шляху тієї чи іншої країни від відсталості до прогресу.

Але наведена вище типізація не дає повного уявлення про те, «хто є хто» в сучасному світі. Тому для визначення типу країн, крім рівня економічного розвитку, особливостей структури господарства, враховуються також рівень сформованості організаційно-управлінських структур, функціонально-галузе-вих і територіально-господарських структур. Виходячи з цих критеріїв, виділяють п'ять типів країн: 1. Країни розвинутої економіки. 2. Середньорозвинуті країни перехідної економіки. 3. Постсоціалістичні країни перехідної економіки. 4. Країни, що розвиваються. 5. Країни централізовано керованої економіки (мал. 5).

1. Країни розвинутої економіки. До них належать пост-індустріальні та деякі індустріальні країни. Група країн цього типу налічує близько двох десятків держав, у них проживає 15% населення планети, але вони дають майже 3/5 промислової продукції світового господарства, в тому числі 2/3 продукції машинобудування. Ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами, і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій, тобто довгострокових вкладень капіталу безпосередньо у підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі та інших галузей господарства зарубіжних країн. Саме економічно розвинуті країни є членами Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) і так званого Паризького клубу, що контролює світовий фінансовий ринок. Основна закономірність цих країн — наявність високорозвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань капіталу. Особливо помітне місце серед них посідають головні країни, або «Велика сімка». Це — США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія та Канада. На них припадає майже половина ВВП та виробництва промислової продукції світу, більша