дотримуватись законів. Прикладами авторитарного управління називають політичний режим післявоєнних десятиліть у Франції, режими, що існували в 70-80-х роках XX ст. в Іспанії, Чилі, Республіці Кореї тощо. Авторитарним є пряме президентське управління, застосування якого в надзвичайних ситуаціях (стихійне лихо, техногенна аварія, соціальні заворушення тощо) передбачає законодавство багатьох країн світу. Але авторитарних ознак може набути і будь-яке державне управління, якщо якась з гілок влади — законодавча чи виконавча (чи президент) — перебере на себе функції та повноваження інших.

У своїх крайніх проявах авторитаризм може набути ознак воєнної диктатури, або хунти. В десятках держав час від часу правили військові; на початку XXI ст. державами з тимчасовим воєнним правлінням були Ліберія, Гана, Буркіна-Фасо, Судан та інші — в Африці, М'янма та інші — в Азії.

Науковці визначають тоталітаризм як закриту і малорухому політичну систему, в якій усе — від виховання дітей до виробництва і розподілу товарів — спрямовується і керується з єдиного центру. Історично тоталітарні держави формувалися тоді, коли одна особа чи обмежене коло можновладців перебирали контроль над основними ресурсами та засобами виробництва країни. Так, тоталітарними були імперії та царства на теренах материка Євразії, економічною основою яких було зосередження в руках правлячої верхівки володіння землею (або землею і водою); тоталітарними були нацистська Німеччина і комуністичний Радянський Союз, пізніше — теократичний режим талібів в Афганістані тощо.

Отже, якщо в країні, всі економічні ресурси якої зосереджені в руках держави, якийсь «батько народів» або купка можновладців перетворюють парламент у «кишеньковий» орган, а суд — у «караючий дрючок», якщо нехтуються права людини, за діями і думками людей слідкують спеціальні служби, якщо зникає можливість справедливих виборів і оновлення влади, нав'язується домінування однієї політичної партії або сили, а будь-яка опозиція проти режиму розцінюється як злочин, коли встановлюється моральний і інтелектуальний диктат з вимогами одностайності і єдинодумства, — це тоталітаризм. У сучасних умовах вкрай невигідно набувати репутації тоталітарного режиму, тому такі режими намагаються прикриватися маскою демократизму.

Економічна система, що склалася в державі, залежить від способу організації її господарства, тобто від того, як узгоджується діяльність діючих суб'єктів виробничих відносин (насамперед держави і приватних підприємців), хто є власником основних ресурсів, як ці ресурси (земля та інші природні ресурси, праця, капітал, технології) перетворюються на товари та послуги, які реалізуються споживачам на ринку. За цими критеріями розрізняють дві економічні системи: ринкову і планову. В краї