§ 5. Типи країн світу за рівнем економічного розвитку

Кожна з країн світу, починаючи з таких великих, як США, Китай чи Росія, і закінчуючи, наприклад, Ватиканом, є неповторною і своєрідною. Країни мають неоднакові за площею території, різну кількість населення, багаті чи бідні природні ресурси, є багатонаціональними чи однонаціональними, різняться за показниками галузевої структури зайнятості чи структурою виробничої і невиробничої сфер. Отже, виникає необхідність типізації країн, тобто визначення окремих типів країн шляхом порівняння якісних і кількісних показників їх господарства.

Типізація країн залежить від того, які ознаки покладено в основу визначення. Найчастіше за критерій беруть рівень розвитку і особливості структури господарства. Загальновизнаними для визначення рівня економічного розвитку країни є валовий національний продукт (ВНП) або валовий внутрішній продукт (ВВП) (мал. 4).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — вартість усіх товарів та послуг, вироблених у господарстві країни (регіону) за певний період. Він може бути розрахований на основі: 1) витрат, що становлять вартість усіх куплених у країні товарів та послуг; 2) прибутків від усіх видів діяльності; 3) доданої вартості¹ в процесі виробництва у всіх галузях господарства. Валовий національний продукт (ВНП) — валовий внутрішній продукт плюс різноманітні прибутки, отримані національними виробниками та окремими громадянами із-за кордону. Показник ВНП дає краще уявлення про добробут країни, а ВВП краще відображає стан структурних характеристик її господарства.

Структуру господарства країни визначають або за галузевою структурою зайнятості, або за галузевою структурою ВВП. Користуючись таким порівняно простим методом, можна виділити аграрні, індустріальні, постіндустріальні, аграрно-індустріальні (чи індустріально-аграрні) країни.

В аграрній країні провідною галуззю є сільське господарство. У ньому зайнята більшість населення, і воно дає найбільший національний доход. У такій країні переважає сільське населення, промисловість і невиробнича сфера відіграють другорядну роль і не визначають спеціалізації у міжнародному поділі праці.

В індустріальній країні основою економіки є потужна обробна або гірничодобувна промисловість, яка не тільки

'Додана вартість — приріст вартості товару, який виник у процесі його виробництва і реалізації; різниця між чистим виторгом підприємства і затратами на матеріали, енергію та зовнішні послуги.