Італійська історія охоплює Стародавній Рим, виникнення папства і католицизму, епоху Відродження і появу торгового капіталізму. Дещо зменшується її роль у світі з XVI ст. Сучасна італійська держава утворилась у 1870 р. внаслідок об'єднання до цього розрізнених територій. Нині Італія — розвинута індустріально-аграрна країна, що посідає одне з провідних місць серед головних розвинутих країн.

ЕГП території та природно-ресурсний потенціал. Італія розташована на півдні Європи в центральній частині Середземномор'я. 4/5 кордонів країни є морськими (мал. 64). Значна протяжність території з північного заходу на південний схід зумовлює специфіку умов господарської діяльності. Складовими частинами Італії є три природних райони: Альпи, Паданська рівнина і Апеннінський півострів з островами. Альпи мають вертикальну зональність клімату, численні річки і озера, значні лісові і гідроресурси, зручні перевали, що не перешкоджають сухопутним зв'язкам з іншими країнами. Паданська рівнина — найбільший рівнинний простір країни — лежить на межі помірного і субтропічного поясів, має родючі землі і достатнє зволоження. Апеннінський півострів і острови (Сицилія, Сардинія та ін.) вкриті середньовисотними гірськими масивами і неширокими приморськими низовинами. Вже здавна виявились переваги західного узбережжя півострова для людської діяльності. Тут більше опадів і річок, береги порізані затоками і бухтами, рівнини навколо Неаполя, Рима і Ліворно вкриті родючими вулканічними ґрунтами. Адріатичне узбережжя, включаючи південно-східні низовини, цих переваг не має. Країна розташована у сейсмічній зоні альпійського поясу, бувають землетруси, є діючі вулкани.

Мінерально-сировинними ресурсами країна не багата через геологічну молодість більшої частини її території. З корисних копалин є поліметалічні і ртутні руди, будівельні матеріали. Країна залежить від імпорту мінеральної сировини і енергоносіїв.

Населення і міста. 98% населення країни — італійці, які розмовляють на різних діалектах італійської (романська група індоєвропейської мовної сім'ї), першоосновою якої була стародавня латинь. У прикордонних районах живуть невеликі групи сусідніх народів. 2% населення — словенці, греки, албанці, фран-ко-провансальці, фріули, тірольці. Віросповідання більшості — католицизм.

Природний приріст населення Італії, як і в інших розвинутих країнах, постійно знижується. Механічний рух населення традиційно великий. Постійна міграція (до США, Аргентини і Бразилії) була характерною з кінця XIX ст., і нині Італія — значний постачальник дешевої робочої сили в країни ЄС (особливо Францію і Німеччину, а також Швейцарію). Частка зайнятого населення в країні низька (36%). Серед внутрішньої міграції найбільшим є рух населення з аграрного Півдня до промислової Півночі і з сільської місцевості взагалі — у міста.