міський спосіб життя в сільських графствах (мал. 63), 1/3 населення проживає у величезних міських утвореннях, які складаються з головного міста і його оточення — конурбації, їхніми центрами є Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Лідс-Брадфорд, Шеффілд, Ньюкасл-апон-Тайн та Глазго, де зосереджені основні господарські потужності країни. Більшість міст до того ж мають потужні портові системи.

Господарство. Великобританія має типову для індустріально розвинутих країн структуру зайнятості населення та ВНП. У сільському і лісовому господарстві та рибальстві зайнято лише 1% працюючого населення, яке створює 2% ВНП, у промисловості, будівництві — відповідно 28% і 31%. У нематеріальній сфері зайнято 71% населення і виробляється 67% ВНП.

У країні розвиваються всі галузі сучасної промисловості. Протягом XX ст. Великобританія пройшла всі стадії промислового розвитку, хоч і дуже повільно. Лише вступ до ЄС (1973 р.) зумовив активізацію структурних змін. Значною мірою під тиском уряду пройшов процес «деіндустріалізації», тобто зміни структури промисловості. Як і в інших високорозвинутих країнах, скорочувалися традиційні, старі виробництва (трудо-, енерго- і матеріалоємні, а також ті, що забруднюють середовище). До них, крім видобування вугілля, належали металургія, виготовлення традиційного обладнання, суднобудування, текстильна і взуттєва галузі тощо. Водночас зростала частка машинобудування (2/5 зайнятих), розширювалися або створювалися нові і наукоємні (високотехнологічні) виробництва: аерокосмічні, волоконно-оптичні, електронні; хімічна промисловість (хімікати, синтетичні волокна, пластмаси, добрива і пестициди, фарби, фармацевтичні і косметичні товари). Нині за часткою високотехнологічних виробництв Великобританія поступається тільки США.

Із сучасних тенденцій важливе значення мають переміщення промисловості з внутрішніх зон центральних міст на периферію конурбацій або навіть у сільські графства. Характерною є поява численних промислових «парків», у яких поєднуються науково-дослідні лабораторії і наукоємна промисловість. Найбільше їх навколо Лондона, а також уздовж дороги від Лондона до Бристоля і до Кембриджа.

Понад 4/5 промислового виробництва територіально припадає на Центральну і Південну Англію, зокрема виділяється смуга від Ліверпуля до Лондона завдовжки 350 км. У країнах ЄС цей промисловий комплекс продовжується в Бельгії і Нідерландах аж до Центральної Італії. Це типова ілюстрація сучасного світового господарського розвитку — інтегрованість у глобальну та регіональну економіку.

У сільському господарстві продукція тваринництва (скотарство, свинарство, птахівництво) становить 70% і переважає над рослинництвом (вирощування високоврожайних