діяльності в цій сфері стали підґрунтям утворення в 1969 р. міжурядової Всесвітньої туристської організації (ВТурО).

Основні риси географії туризму. Розвиток туризму характеризується постійним географічним розширенням та урізноманітненням напрямів подорожування. В 1950 р. 15 найбільших за обсягами обслуговування маршрутів — до 97% туристів — проходили в межах Західної Європи та Північної Америки. Наприкінці XX ст. тут зосереджувалося 62% туристських потоків. Більшість міжнародних туристів у світі подорожує в межах Європи або приїжджає до Європи (мал. 45). На всі європейські маршрути припадає 58% загальносвітового обсягу міжнародних туристських прибуттів. Щодо решти регіонів, які виокремлюються ВТурО, 18% міжнародних туристських відвідувань припадає на американський континент, 16% — на Східну Азію і Тихоокеанський регіон, 4% — на Африку, 3% — на Середній Схід, 1% — на Південну Азію. Важливою тенденцією розвитку світового туризму є значна частка подорожей до туристичних центрів у межах того самого регіону (табл. 14). Найпотужніші потоки виїзду до інших регіонів формуються в країнах Європи, Північної і Південної Америки, Східної Азії та Тихоокеанського регіону. Південна Азія, Середній Схід, Африка значною мірою залежні від прибуттів з інших регіонів (мал. 46).

У межах Північної Америки та країн Карибського басейну головними туристськими напрямами є США, Мексика, Канада,

Мал. 45. Афіни в Греції — важливий туристський центр Європи. Стародавній Акрополь з пташиного польоту