Хімічна промисловість — найбільш динамічна галузь системи виробництва конструкційних матеріалів. Усі провідні країни світу інтенсивно розвивають виробництво в цій галузі. Особливо помітне місце займають США (близько 1/5 світового виробництва), Японія, Росія, ФРН (по 1/10), а також Китай, Великобританія, Франція, Італія, Україна. Нарощуються потужності хімічної промисловості Республіки Кореї, Бразилії, Індії та ін.

Хімічна промисловість — найскладніша за структурою галузь. Тут розрізняються підгалузі: виробництво напівпродуктів (основна хімія, хімія органічного синтезу); базові (полімерних матеріалів, мінеральних добрив); сировинні (гідрохімічні виробництва, нафтохімія, коксохімія, лісохімія тощо); переробні (виробництво фарб, лаків, фармацевтичних виробів, фототоварів, побутових хімікатів та ін.). У перспективі все більшого значення набуватимуть біотехнологічні виробництва. Сучасні структурні зміни полягають у підвищенні частки наукоємних виробництв органічної хімії, пластмас, фармацевтичних препаратів та переробних і базових підгалузей і зменшення частки виробництв, що переробляють сировину і виготовляють напівпродукти.

Для хімічної промисловості характерні висока вартість устаткування, енерго- та водомісткість. Тому географія її дуже складна. Орієнтацію на місцеву сировину мають тільки гірничохімічні виробництва, всі інші (з-поміж яких переважають виробництва органічної хімії, що використовують нафту та газ як джерело вуглеводнів) не завжди залежать від місцевих ресурсів первинної сировини. Вирішальну роль відіграє чинник можливості комбінування виробництва, утворення складних технологічних поєднань, що спираються на сировинні та енергетичні бази, нафто- та газохімічні комбінати. Водночас загострення енергетичної