(вольфрам, ванадій, хром, молібден), благородних (золото, срібло, платина), рідких і рідкісноземельних (індій, германій, галій) металів.

Специфіка роботи галузі полягає в тому, що, з одного боку, постійно зростає попит на її продукцію — всі галузі широко використовують алюміній, в авіакосмічній промисловості зростає попит на титан, в атомній — на цирконій та гафній, в радіоелектроніці — на германій, індій, кобальт, талій, тантал, не кажучи вже про золото і срібло; з другого — перед виробниками гостро постають енергосировинні, екологічні та фінансові проблеми. Більшість промислово розвинутих країн бідні на руди кольорових металів. Значні сировинні бази мають тільки США, Росія, Китай, до них можна долучити Австралію та Канаду. Інші розвинуті країни переважно використовують довізні концентрати або металобрухт кольорових металів. Наведемо як приклад особливості територіальної організації алюмінієвої промисловості. Тут склалися дві технологічні ланки: виробництво глинозему, яке знаходиться в країнах, що видобувають боксити, та елект-ромістке виробництво алюмінію, яке зосереджене переважно в економічно розвинутих країнах біля великих електростанцій (табл. 10). Загальний видобуток бокситів у світі становить 137 млн тонн, виробництво алюмінію 25 млн тонн.