та автомобільній промисловості, а також силікатні матеріали так званої тонкої кераміки, без якої неможливий розвиток електронної промисловості.

Металургія — основний виробник конструкційних матеріалів. Розрізняють чорну і кольорову металургію. Зростає значення порошкової металургії й виробництва композитних матеріалів. Галузь споживає велику кількість сировини, матеріалів та енергії, є одним із найбільших забруднювачів навколишнього середовища.

Особливостями розвитку і розміщення чорної металургії в другій половині XX ст. є послаблення її орієнтації на місцеву паливну та сировинну базу (мал. 31). У минулому металургійні заводи будувались біля вугільних басейнів (Рур, Піттсбург, Донбас, Кузбас, Сілезія) або біля залізорудних баз (Лотарингія, Кривий Ріг, Урал). Ця тенденція зберігається й нині під час освоєння нових металургійних баз (наприклад, розміщення металургійних заводів Індії, Бразилії, Китаю), але все більше заводів виникає на шляхах перевезення руди та палива або ж поблизу основних ринків збуту металу (металургія Японії, Республіки Кореї, Італії, нові заводи ФРН, Франції, Росії тощо). До того ж у світі накопичилися великі запаси металу в машинах, будовах, на транспорті, що є значною базою вторинних ресурсів (металобрухт), на який в усьому світі вже припадає 1/3, а в окремих країнах більша частина металургійної сировини, що використовується у виробництві. Це дає змогу підвищити частку металобрухту в доменному та сталеплавильному виробництві заводів або створювати мережу невеликих заводів, які виплавляють метал, використовуючи тільки вторинні ресурси.

Розвиток чорної металургії за останні два десятиліття уповільнився, що пояснюється зниженням металомісткості сучасного промислового виробництва, зростанням затрат на технічне оновлення виробництва, загостренням конкурентної боротьби на ринку металів та заміною металів пластмасами. В 2001 p. у світі було вироблено 848 млн тонн сталі, 576 млн тонн чавуну, видобуто 628 млн тонн залізної руди (в перерахунку на вміст металу), що не набагато перевищувало показники 70-х років. Характерною рисою залишається висока концентрація виробництва: так, у перших 12 країнах зосереджено 3/4 світового виробництва сталі (табл. 9). Водночас набирає потужність чорна металургія країн, що розвиваються, та країн нової індустріалізації: у цій галузі Бразилія й Індія входять до провідних країн світу, зросло виробництво чорних металів у Республіці Кореї, Тайвані, Туреччині, Мексиці.

Кольорова металургія світу в 2000 р. виробила понад 50 млн тонн різних металів, в тому числі близько 27 млн тонн алюмінію. Традиційно в цій галузі розрізняють виробництво важких (мідь, свинець, цинк, олово, нікель), легких (алюміній, титан, магній), малих (ртуть, кадмій, сурма, кобальт), легуючих