ральній (Ангола, Мозамбік, Бурунді, Демократична Республіка Конго) Африці, на терені колишньої Югославії та просторах СНД (Чечня, Карабах, Абхазія, Придністров'я, Таджикистан тощо).

Отже, проблема збереження миру на Землі залишається гострою, і його досягнення можливе за умови взаємопорозуміння і всебічного співробітництва. Розв'язання цієї проблеми — найважливіша передумова для розв'язання інших глобальних проблем людства, насамперед проблеми економічного розвитку.

Забезпечення поступального і пропорційного розвитку господарства світу. До середини 90-х років минулого століття розрив у рівнях прибутків на душу населення між економічно розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, був чималим, незважаючи на те, що за останні півстоліття багато країн, що розвиваються, досягли значного прогресу: зросли їх прибутки, розпочалася індустріалізація, досягнуто успіхів у галузях охорони здоров'я та освіти. У багатьох країнах Азії та Африки економічний стан такий, яким він був у країнах Західної Європи на початку століття або перед Другою світовою війною. Проте пересічні економічні показники — на крайніх полюсах багатства (розвинуті країни — ВВП на душу населення становить понад 20 тис. доларів на рік) і бідності (країни, що розвиваються, відповідно — менш як 200 доларів на рік) — різняться в 100 разів! При цьому в деяких країнах останнім часом відставання навіть збільшилося. Світовий прогрес все ще оминає четверту частину людства. Ситуація є особливо драматичною з огляду на те, що, за розрахунками, на рубежі ХХ-ХХІ ст. понад 9/10 приросту робочої сили припадатиме на країни, що розвиваються.

Наприкінці XX ст. глобальна проблема віднайдення пропорційності економічного розвитку також стала актуальною для постсоціалістичних країн з перехідною економікою (зокрема й для України).

Чи можливе подолання диспропорцій у рівнях розвитку світового господарства? Економічний розвиток країн світу впродовж останніх двох століть доводить, що ефективна перебудова господарства окремої країни, швидкий його розвиток є можливими.

Ось приклад з історії. Розорена, з поруйнованими містами країна, заводи якої стоять, а зубожіле населення, аби прожити, торгує та гендлює. Продовольчих і промислових ресурсів — обмаль, нафти — немає. Товари держави на світовому ринку неконкурентоспроможні, а країни-сусіди вже стали на шлях індустріальної перебудови. Здавалося б, повна безнадія. Що собою являє ця країна наприкінці XX ст., читайте в § 48.

Прикладів радикальних економічних перетворень окремих держав на шляху розвитку цивілізації чимало. Економіка більшості сучасних економічно розвинутих країн перебувала свого часу на досить низькому рівні розвитку: СІЛА, Канада, Австралія розпочинали розбудову своєї економіки на неосвоєних землях нових континентів. Японія в останній чверті XIX ст.