Мал. 80. Гісарський хребет Мал. 81. Алайська долина. На гори зонті — гірські хребти Паміру

лучені залізницями та мережею автомобільних шляхів. Комунікації Схід — Захід повторюють напрям Шовкового шляху, що існував у давнину. Вихід до Каспійського моря забезпечує зв'язок регіону з країнами Закавказзя.

Регіон має значні запаси корисних копалин. Тут розробляються родовища газу, нафти, кам'яного вугілля, руд кольорових металів, особливо мідних та поліметалічних, ртуті, сурми, золота. Унікальне значення мають запаси мінеральних солей затоки Кара-Богаз-Гол.

Територія Центральної Азії розташована в зоні степів, напівпустель та пустель помірного поясу. На півдні піднімаються великі гірські масиви Памір, Тянь-Шань, Копетдаг, Гісарський хребет (мал. 80, 81), що займають понад третину території регіону. У степах і напівпустелях традиційним заняттям населення здавна було кочове скотарство. В оазисах південної частини регіону, що належить до районів давнього освоєння, розвивалося зрошувальне землеробство. Тут, на Шовковому шляху, виникли торгові міста — Бухара, Хіва, Самарканд, що стали центрами торгівлі, науки і культури. Архітектурні пам'ятки доби розквіту цих міст увійшли до світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

У 50-ті роки XX ст. почалось інтенсивне освоєння степової зони з її переважно каштановими ґрунтами. Крім сільського господарства, тут розвивалась і промисловість. Дістали розвиток міста Астана, Павлодар, Семипалатинськ.

Гострою для регіону є проблема водозабезпечення. На інтенсивне зрошення розбиралась вода двох основних водних артерій регіону — Амудар'ї та Сирдар'ї, що призвело до екологічної катастрофи Аральського моря. Воно обміліло, утворилися навіть великі площі суходолу, гине унікальна морська фауна і флора.

Основна частина населення концентрується на півдні в оазисах, де густота перевищує 200 чол. на 1 км². В оазисах розташовані й найбільші міста — Алмати, Ташкент, Бішкек, Душанбе,