лучения та інших комунікацій. Водночас гірський рельєф у поєднанні з морським узбережжям та субтропічним кліматом сприяє розвитку рекреаційного господарства. Курортно-лікувальний комплекс регіону використовує мінеральні та термальні джерела (Цхалтубо, Боржомі — в Грузії; Джемрук, Арзні — у Вірменії; Істісу, Бадамли — в Азербайджані та ін.).

Серед мінерально-сировинних ресурсів особливо вирізняються паливно-енергетичні та рудні. Нафту та газ добувають в Азербайджані на півострові Апшерон, Куро-Араксинській низовині та на шельфі Каспійського моря. Незважаючи на тривалу експлуатацію цих родовищ, вони й досі визначають місце Азербайджану на євразійському ринку. Марганцевими рудами багата Грузія, залізними — Азербайджан і Вірменія, мідні та поліметалічні руди розробляють у Вірменії і Грузії.

Складна гірсько-геологічна будова зумовила концентрацію населення та господарської діяльності на рівнинах і в долинах. Тут найбільша густота населення (150-200 чол. на 1 км²), розміщені всі міста. Всім країнам регіону притаманні високі темпи урбанізації і переважання міського населення. Великими моноцентричними агломераціями є столичні міста, населення в кожному з них перевищує 1 млн чоловік.

Тисячолітня історія заселення та освоєння цього краю, важкий доступ до окремих гірських територій спричинили значне етнічне та релігійне розмаїття. Культурно-побутові, етнічні, релігійні відмінності в умовах соціально-економічної кризи доби перебудови та становлення державності загострили політичну ситуацію в регіоні, яка подекуди переросла навіть у збройні конфлікти (у Грузії, між Вірменією й Азербайджаном).

Господарство країн регіону має ряд спільних рис. Це стосується агропромислового виробництва та розвитку трудомістких галузей промисловості. Промисловість регіону спирається на розвинутий паливно-енергетичний комплекс, що базується на нафті та газі Азербайджану. Працюють підприємства з видобутку сировини і виробництва конструкційних матеріалів, зокрема виплавки кольорових металів; текстильної та шкіряної промисловості, галузей середнього і точного машинобудування. Набуло розвитку виробництво автомобілів, електровозів, верстатів, приладів тощо (мал. 79).

Сільське господарство має своєрідну й багатогалузеву структуру. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні винограду, баштанних культур, фруктів та овочів на низовинах і в передгір'ях. На основі їх переробки розвивається виноробна і коньячна промисловість, виробництво плодоовочевих консервів. Вирощування тютюну на схилах гір лежить в основі тютюново-ферментаційної промисловості. Важливою галуззю спеціалізації є субтропічне господарство, на базі якого розвиваються чайна й ефіроолійна промисловість, вирощування і переробка цитрусових та інших субтропічних культур. На низовинних ділянках Азер-