торгівлі та ремесел. Через території балтійських країн пролягають транзитні сухопутні шляхи Європи у напрямах Схід — Захід, Північ — Південь.

Більша частина території регіону — слаборозчленована рівнина, складена льодовиковими відкладами, що подекуди ускладнює ведення сільськогосподарських робіт. Клімат перехідний від морського до помірно континентального з великою кількістю опадів, що веде до перезволоження ґрунтів. Переважають дерново-підзолисті ґрунти, мало придатні для землеробства. Надра небагаті на мінеральну сировину. Є горючі сланці (Естонія), бурштин (Литва), торф та будівельні матеріали.

Населення країн регіону нечисленне. За характером відтворення — це типові європейські країни з невисоким природним приростом. Найбільш густо заселена Литва.

Спільність історичної долі зумовила досить тісну взаємодію між державами як у господарстві, так і в соціально-культурній сфері. Населення належить до двох культурно-мовних сімей: литовці й латиші — до балтської групи індоєвропейської сім'ї, естонці — до угро-фінської групи уральської сім'ї. Частка корінного населення коливається в межах 60-80%. Найбільша вона в Литві, найменша — у Латвії.

Країни Балтії можна віднести до високоурбанізованих. Великих міст небагато, але вони відіграють значну роль у господарському і культурному житті кожної країни. У сільській місцевості склався хутірський тип розселення.

Господарство країн регіону має багато спільних рис. Після проголошення суверенітету країни регіону провели соціально-економічні і політичні реформи. Нині економіка країн Балтії набирає сили. Країни Балтії належать до середньорозвинутих з перехідною економікою, орієнтовані на інтеграцію із Західною Європою. Рівень соціально-економічного розвитку цих країн нижчий за провідні країни Центральної Європи, але всі вони мають стабільно високі темпи зростання ВВП.

Галузями спеціалізації промисловості є: точне наукоємне машинобудування, передусім радіо- та електротехніка, приладо-та верстатобудування; розвинуте також виробництво вагонів і мікроавтобусів (Латвія), суднобудування та судноремонт (Клайпеда, Лієпая, Рига, Таллінн).

Промисловість концентрується переважно у великих містах (Таллінн, Рига, Вільнюс, Каунас).

Сільське господарство спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві та беконному свинарстві. Вимогам тваринництва підпорядкована структура землеробства. Сіножаті й пасовища займають значну частку земельних угідь, розвинуто кормовиробництво. Вирощують зернові, бобові, картоплю, з технічних культур поширені льон, цукрові буряки. На основі переробки сільськогосподарської сировини розвивається харчова промисловість, особливо м'ясна та молочна.