винна сфера» економічної діяльності, пов'язана з використанням продуктів землеробства, тваринництва, рибальства, багатств лісу. Протягом кількох тисячоліть (приблизно з IV—III тисячоліття до н.е.) аграрна економіка становила основу регіональних цивілізацій (месопотамської, давньогрецької, китайської, індійської та ін.), а згодом і всієї світової цивілізації. Земля (оброблювані землі та пасовища) була основним ресурсом; населення або зосереджувалося в ареалах землеробства, або рухалося степом за чередами худоби; для створення знарядь праці й житла людина брала мінімум у природи — дерево, камінь, легкоплавкі метали, пізніше залізо. Міжнародні економічні зв'язки реалізувалися тоді спонтанно обміном товарів, які рухалися історичними шляхами («Шовковий шлях», «Із варягів у греки» тощо), а про цілісність господарства тогочасного світу годі говорити.

Останні кілька століть закономірності розвитку господарства стала визначати «вторинна сфера» економічної діяльності — індустрія. Світ поступово втягнувся в індустріальні) стадію розвитку. Ця модель господарювання була орієнтована на активне використання ресурсів, взятих у природи, — мінеральної сировини, палива, сільськогосподарської продукції; використання машин і механічних технологій; подолання простору відбувалося за допомогою морських кораблів, залізниць, а пізніше автомобільного та повітряного транспорту.

Але найважливішим стратегічним ресурсом індустріальної цивілізації став капітал. Промислова революція (остання третина

XVIII-XIX ст.) дала змогу різко підвищити рівень продуктивності праці та збільшити обсяги виробленої продукції, для якої став необхідний збут по всьому світу. Саме тому на рубежі

XIX-ХХ ст. відбулось формування світового ринку — сфери стійких товарно-грошових відносин, заснованих на міжнародному поділі праці.

Процеси, які йшли у світовому господарстві протягом XX ст., особливо другої його половини, підготували ті якісні зміни, які призвели до переходу світу від індустріальної до постінду-стріальної стадії розвитку. Відбувається чергова перебудова економіки, в якій зростають масштаби діяльності «третинної сфери» — сфери послуг. Зросла наукомісткість праці, наука перетворилася в безпосередню продуктивну силу. Значно розширилася пропозиція виробленої промислової продукції при істотному зниженні її вартості і підвищенні якості. Відбувалися динамічні зміни у застосуванні сучасних технологій, зросла роль високотех-нологічних виробництв. Технічний прогрес на транспорті та в електронному зв'язку «стиснув простір» у спілкуванні людей. Посилилось значення інформаційної складової в економічних і суспільних процесах, виникли світові інформаційні системи (Інтернет тощо).

Переростання національних меж такими видами послуг, як туризм, освіта, наука, фінансово-банківська діяльність, завер