Домінуючими і державними мовами є іспанська, а в Бразилії — португальська. Багато індіанців розмовляють своїми традиційними мовами. У Вест-Індії поширені англійська (Ямайка, Беліз, Гайана), французька (Таїті, Французька Гвіана та ін.) і голландська (Суринам, о. Кюрасао) мови. На півдні Бразилії проживає близько 50 тис. чоловік українського походження, в Аргентині їх понад 100 тис., є вони і в Уругваї.

Латинська Америка — регіон «демографічного вибуху». Населення її з 1950 по 2000 pp. зросло з 165 до 509 млн чоловік. Найгустіше заселені узбережжя, міжгірні долини, улоговини з достатнім зволоженням і родючими ґрунтами. Внутрішні райони, особливо вологі екваторіальні ліси та посушливі савани, напівпустелі і високогір'я, заселені вкрай рідко.

Рівень урбанізації в Латинській Америці традиційно високий — 79% (1990 р.) Це пов'язано з системою великого землеволодіння і масовою міграцією безземельних селян у міста. Характерною рисою стало надмірне зростання столиць. Нині на континенті формується значна кількість міських агломерацій, яких у великих країнах по кілька. Найбільші з них: мегалополіс, який утворюють агломерації Ріо-де-Жанейро — Сан-Паулу, агломерації Мехіко, Буенос-Айреса (мал. 123), Сантьяго, Гавани, Каракаса тощо.

Латинська Америка відома в світі як регіон великих соціальних контрастів. Більшість сільського населення становлять бідні селяни, серед яких переважають індіанці та негри. Вони не мають своєї землі, змушені її орендувати на кабальних умовах або батрачити. Така ж ситуація і в містах, що перенаселені

Мал. 123. Буенос-Айрес — столиця і найбільше місто Аргентини