трудова міграція в Європу із постсоціалістичних країн з перехідною економікою.

Географія зовнішньої торгівлі і руху капіталу. Для більшості країн світу зовнішня торгівля — основна форма зовнішньоекономічної діяльності (мал. 49). Абсолютні й відносні показники експорту та імпорту країни віддзеркалюють розміри та особливості її участі в міжнародному поділі праці. У перші роки XXI ст. обсяги експорту та імпорту досягли 6 млрд доларів (табл. 15).

У рамках світового господарства сформувалося кілька основних центрів і напрямів зовнішньоторговельних зв'язків. Понад 2/3 обороту зовнішньої торгівлі припадає на взаємну торгівлю між економічно розвинутими країнами, в тому числі 1/3 — на СІЛА, ФРН та Японію. Отже, країни, що формують «центр» світового господарства, беруть особливо активну участь у міжнародному поділі праці: на Західну Європу припадає 2/5 зовнішньоторговельного обороту, на Північну Америку та Східну Азію — майже по 1/5. Напрями зовнішньоторговельних зв'язків інших частин світу так чи інакше зорієнтовані на ці основні регіони інтенсивної зовнішньоекономічної діяльності (мал. 50).

Не менш яскраво це проявляється на ринку капіталу. Наприклад, сумарні розміри зарубіжних інвестицій за другу половину XX ст. у світовому господарстві перевищили 1,5 трлн доларів. Майже 30% цієї суми припадало на СІЛА, правда, і самі СІЛА

Таблиця 15 Структура світової зовнішньої торгівлі, 2001 р.