очисних споруд, зокрема біологічних; б) відбір і вирощування рослин, які поглинають забруднювачі; в) створення маловідход-них і безвідходних технологій виробництва; г) використання здатності природи до самоочищення.

Створені великі всесвітні і регіональні організації з охорони навколишнього середовища. їх налічується понад 200. Провідною є спеціалізована установа — Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) із штаб-квартирою в Найробі (Кенія), яка покликана координувати і частково фінансувати дії держав у цій діяльності. Важливу роль під час розробки екологічної політики має обмін інформацією. Створена міжнародна довідкова система джерел інформації довкілля (ІНФОТЕРРА). Екологічні проблеми глобального характеру покликаний розв'язувати також Міжнародний союз з охорони природи та природних ресурсів з штаб-квартирою в Швейцарії. Саме він видає Червону книгу, в яку заносять рідкісні та зникаючі види живих організмів, що потребують охорони.

Запитання і завдання_

1. Що таке екологічна криза і які можливі шляхи її подолання?

2. Поясніть, чому навантаження на географічне середовище різко зросло саме в другій половині XX ст.

3. Запропонуйте перелік найважливіших, на ваш погляд, глобальних екологічних проблем.

4. «Природа — неподільна, а перебіг природних процесів (водночас і розповсюдження забруднень) не зважає на державні кордони». Аргументуйте цю тезу відомими вам прикладами.

5. Назвіть основні напрями екологічної політики в природокористуванні та охороні природи.

§ 67. Глобальні проблеми забезпечення

життєдіяльності та якості життя людини

«Ми — народ...» — з цих слів розпочинаються тексти конституцій багатьох демократичних держав. Тим самим підкреслюється, що основною цінністю тієї чи іншої держави є людина. При цьому чимало проблем, які постають перед державою, долаються заради людини — збереження її свобод, добробуту та якості її життя.

Щодня населення Землі збільшується на чверть мільйона чоловік. З 50-х до початку 90-х років XX ст. кількість населення світу подвоїлася, а його частка, яка проживає у найбідніших регіонах світу — країнах, що розвиваються, та аграрних пост-соціалістичних країнах, вже досягла 3/4 світового показника. І хоча помітна тенденція до зниження темпів природного приросту населення на Землі, кількість його у країнах, що розвиваються, продовжує зростати вищими темпами, ніж в економічно